Новий Калуш (мікрорайон): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 18:
}}
'''Новий Калуш ('''російською '''«Посьолок»)''' — найбільший житловий масив [[Калуш|Калуша]], розташований на північному заході міста.
== Перелік вулиць
=== По праву сторону від центральної частини Калуша ===
* Литвина
Рядок 37:
* Фінська
== Історія
З'явився даний район Калуша внаслідок включення населеного пункту Новий Калуш у склад міста на початку 1920-х років. Новий Калуш кількаразово перевищував за площею територію міста і поділявся на ряд мікрорайонів.
У 1784 році біля Калуша на лівому березі річки [[Сівка (притока Дністра)|Сівка]] було засновано німецько-єврейське поселення (колонію) Новий Калуш, яке спеціалізувалося на видобутку солі. Початково воно з'єднало Калуш із солеварним селом Баня. Далі за солеварами будувалися землероби і таким чином уже до Першої світової війни нинішні західні межі житлової забудови міста займали розлогі садиби землеробів з належними їм нивами і сіножатями.
У травні 1804 року під час поглиблення шахти біля Калуша були знайдені так звані «гіркі» солі — каїніт та сильвініт. У 1867 році було засноване акціонерне товариство для розробки калійних родовищ і за два роки у Калуші збудували фабрику для переробляння калійних руд на нинішній вулиці Фабричній. До фабрики було прокладено залізничну гілку. У 1881 році у Новому Калуші проживало 577 жителів.
У 1947 році землеробів-калушан примусово загнали у новостворений колгосп імені Жданова і на території Нового Калуша розмістили його підрозділи<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/history/2015/08/11/38462/view До колгоспу калушан залучали методом “кнута і пряника”]</ref>. Після прийняття в 1963 році рішення про розвиток хімічного виробництва цей район міста був забудований багатоповерхівками (зі знесенням садибної і господарської забудови) та заселений приїжджими робітниками. Для них радянська пропаганда вигадала міф про побудову району на «болотах і багнах»<ref>О. С. Гаврилів. Обрії нового Калуша. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1976. — 72 с. — стор. 59</ref> і поширювала його на сторінках газет і краєзнавчих книг. Навіть доволі слушна для цього міфу назва «Новий Калуш» була піддана забороні та замінена суржиковим покручем «Посьолок». Садибна забудова частково збереглася на різних окраїнах району: північній — вулиці Мостиська, Глібова; західній — Руднєва, Чайковського, Вітовського, Бобинського, Срібняка, Белея, Руська; південній — Гоголя, Олени Пчілки, Павлика, Тіниста; західній — Космонавтів, Фінська, Марченка. Висотна забудова зараз триває на бульварі Незалежності та [[Проспект Лесі Українки (Калуш)|проспекті Лесі Українки]].
Злочинне затоплення водою (замість насичених соляних розчинів) наприкінці 1970-х шахтних виробіток спричинило карстову загрозу для цього району міста, яка почалася з провалля 1986 року на вулиці Пархоменка (нині — Вітовського).
== Сьогодення ==
== Спортивні і культурні заклади ==
| |||