Вікіпедія

Нікопольський проспект: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м ДмитрОст перейменував сторінку з Проспект Ілліча (Маріуполь) на Проспект Бойко В.С.: http://www.0629.com.ua/news/1104233
мНемає опису редагування
Рядок 1:
{{Вулиця України
|назва = Проспект ІллічаБойко В.С.
|населений пункт =[[Маріуполь]]
|місцевість =
Рядок 8:
|розмір_фото =200пкс
|підпис = Заводоуправління ВАТ «Азовмаш»
|назва на честь = [[Бойко Володимир Семенович|Бойко В.ІС. Леніна, по батькові — Ілліч]]
|колишні назви = Межа
|протяжність = біля 4 км
Рядок 25:
|зупинки =
|будівлі =
|архітектурні пам'ятки = капличка (семафорна будка), приміщення Іллічівського відділення швидкої медичної допомоги ( доба сецесії, [[1913]] р., церква (знищена), споруда доби сецесії (перебудована у відділ кадрів заводу Азовмаш), ВаргановскіВаргановські казарми доби [[Сецесія|сецесії]].
|пам'ятники = монумент Макару Мазаю, погруддя гендиректору колишнього Тяжмашу Карпову Володимиру Федоровичу біля центральних прохідних ВАТ «Азовмаш»
|державні установи = Заводоуправління ВАТ «Азовмаш»
Рядок 39:
}}
 
'''Проспект ІллічаБойко В. (Маріуполь)С.''' — транспортна магістраль, котра пов'язує робочі поселення на околицях Маріуполя із заводами імені Ілліча та " «[[Азовмаш]] "».
 
== Історія ==
[[Файл:Патріотам-іллічівцям.JPG|міні|праворуч|200пкс|Меморіал на площі Левченка]]
[[Файл:Маріуполь (технологічний ліцей).jpg|міні|праворуч|200пкс|Маріуполь. Технологічний ліцей (побудова [[1936]] року ). Проспект ІллічаБойко (Маріуполь)В.С.]]
[[Файл:Mariupol 2007 (97).jpg|міні|праворуч|200пкс|палац культури «Іскра» ВАТ «Азовмаш»]]
[[Файл:Mariupol 2007 (100).jpg|міні|праворуч|200пкс|Фонтан біля ПК «Іскра».]]
[[Файл:Пам'ятник Мазаю М. Н. сталевару.jpg|міні|праворуч|200пкс|Монумент сталевару М. Мазаю. Ск. А. Чубін, архітектор О. Плесков, [[1948]] рік.]]
 
Рядок 55:
Починається біля залізничного мосту та Іллічівського ринку на сході. Саме тут частково збережена історична забудова зламу 19-20 ст. (Варгановські казарми для поселення робітників заводу). Перетинає площу Левченка без значущого архітектурного оформлення. Частково його роль відіграють торгівельні магазини та меморіальна стіна на честь закатованих нацистами радянських громадян в роки війни [[1941]]–[[1945]] рр.
 
* Кінотеатр імені Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. Цегляний, однозальний. На фасаді [[мозаїка]] у спрощених формах. [[1965]] року його фасад прикрасили мозаїкою з [[портрет]]ом Кобзаря та панно на теми шевченковихШевченкових творів. Автори рідкісної для ІллічивськогоІллічівського району монументальної мозаїки&nbsp;— маріупольскімаріупольські художники Яків Райзин, Олександр Кечеджи та Микола Тихонов<ref name="old-mariupol.com.ua">http://old-mariupol.com.ua/prospekt-ilicha/</ref>.
 
* Приміщення Іллічівського відділення швидкої медичної допомоги (доба [[Сецесія|сецесії]], [[1913]]&nbsp;р.) Цегляне, двоповерхове, з декоративними деталями на фасадах і двосхилим дахом. Історична споруда надто виділяється фасадами серед радянської блокової забудови поряд котра виходить фасадами на проспект.
 
* Колишня фабрика-кухня&nbsp;— споруда з дещо незвичним виглядом. Фабрика-кухня вибудована в 1930-ті рр. Мета&nbsp;— запровадити в побут радянського пролетаріату новітні комуністичні звички безкласового суспільства. Фабрика-кухня мала звільнити хоча би частку работницьробітниць-пролетарок від жорсткої необхідності приготування їжі для родин в умовах постійного харчового [[дефіцит]]у, характерного для [[СРСР]]. Фабрика була ліквідована в повоєнний період. Порожню споруду фабрики-кухні пристосували під пересічний [[кінотеатр]], котрий проіснував до середини 1960-х рр.
 
* За фабрикою-кухнею -&nbsp;— колишній [[ресторан]] «Огонёк». Споруда у вигляді літери «П» вибудована у дожовтневий період та належала ще заводу Нікополь. Історична споруда не була пам'яткою архітектури, в різні періоди використовувалась по різному. Два роки після 2000-го &nbsp;— стояла пусткою і ніяк не використовувалась. Споруду викупив у міста завод ім. Ілліча, що реконструював споруду і надав їй сучасне облицювання.
 
За часів незалежності України споруду пристосували під адміністративний заклад<ref name="old-mariupol.com.ua"/>.
Рядок 67:
* [[Судмедекспертиза]] ('''Судово-медична експертиза, пр. Ілліча, б. 60, у глибині земельної ділянки за зеленим парканом'''). За часів [[СРСР]] тут працювала хімчистка. За часів незалежності двоповерхову споруду пристосували під заклад Судмедекспертизи, реестрацію, [[морг]], холодильники для зберігання померлих. Поряд працює крамничка поховальної фірми «Скорбота».
 
Судмедекспертиза не працює у суботу та неділю. Головний офіс поховальної фірми «Скорбота» ( '''м. Маріуполь, вул. Миколаївська, б. 9''')працює щонеділі (без вихідних).
 
* [[Електромеханічний технікум, Маріуполь]].
* Колишня капличка (семафорна будка).
 
* [[Ветеринарний пункт Іллічівського району]]. Розташований не на самому проспекті, а у глибині кварталакварталу по вулиці Ливарна. Пройти до бетонного паркана, розташованого праворуч і навпроти школи, і у глибині рослинності знайти невеличкий будиночок з трьома вікнами на головному фасаді. Колишнє житлове і одноповерхове помешкання пристосоване під Ветеринарний пункт.
 
* Колишня [[лазня]] заводу «Азовмаш» у Других прохідних воріт.
Рядок 79:
* Монумент Макару Мазаю.
 
* Колишня загальноосвітня школа №&nbsp;41, нині Технологічний ліцей. Вибудована школа у [[1936]] році. в [[палац]]овому стилі&nbsp;— звідси різновисотні об'єми, [[руст]] і оці [[пілястр]]и на фасадах, замкові камені на вікнах першого поверхаповерху, сильний винос [[карниз]]а тощо<ref name="old-mariupol.com.ua"/>.
 
Унікальне розпланування для шкіл Іллічівського району має [[сад]]ок перед колишньою загальноосвітньою школою №&nbsp;41 (нині Технологічний ліцей). Виконаний в кращих традиціях [[Сад бароко|садів бароко]] французького типу, він відокремлює споруду ліцеяліцею від гамірного проспекту з інтенсивним [[транспорт]]ним рухом. В регулярному розплануванні садка перед головним [[фасад]]ом ліцеяліцею використані кращі традиції регулярних садів&nbsp;— вісьоваосьова побудова, заокруглена вхідна галявина і стежка, що веде до сходинок головного входу, вистріженівистрижені кущі бічних [[Партер (сад)|партерів]] тощо. Колись в центрах кожного з партерів встановили скульптури піонерів із нетривких матеріалів. Кожний парапет мав кулясті архітектурні деталі і бетонні вази на низьких постаментах, де висівали квіти. Кожну весну пілястри на фасаді і вази билилибілили. [[Контраст]] між білими скульптурами і зеленими деревами ще більше посилював схожість унікального зеленого куточка Іллічівського районарайону з невеликими французькими садами. Подібного регулярного розпланування позбавлений навіть [[парк імені Петровського]], розташований в кінці проспекту Ілліча чи будь яка школа міста Маріуполь.
 
Від розбитих скульптур залишені лише [[постамент]]и, котрі бажано використати для декоративної [[Садово-паркова скульптура|садово-паркової скульптури]] новітнього часу. Нині ліквідовані всі [[парапет]]и і вази, що надзвичйнонадзвичайно примітизувалопримітивізувало і збіднило декор зеленого куточка, відомого іншим за старими [[фото]].
 
* [[Палац]]овий характер має і розташована навпроти колишньої школи №&nbsp;41 споруда з червоної цегли.
 
Але це [[палац для грошей]]&nbsp;— тут розташоване Іллічівське відділення «Промінвестбанка». Ще на етапі проектування перед архітекторами поставили завдання&nbsp;— майбутня споруда «Промінвестбанка» має стати значущим архітектурним об'єктом на проспекті Ілліча, де є хаотична і неузгоджена забудова. Від транспортної магістралі Іллічівське відділення «Промінвестбанка» відокремлене палісадником та декоративними гратамиґратами, нерозумно знищеними в Маріуполі в інших місцях<ref name="old-mariupol.com.ua"/>.
 
* Палац культури «Іскра» (проспект Ілліча, 145&nbsp;— Б).
 
На його місці була споруда, поруйнована в роки війни 1941–19451941—1945&nbsp;рр. Лякаючий залишок споруди був розібраний в 1960-і рр. і забудований сучасним палацом культури «Іскра». При будівництві використана народна традиція [[Толока|толоки]]. Проект майбутнього палацу культури і його фінансування&nbsp;— ще одне велике звершення гендиректора тодішнього «Тяжмаша» [[Карпов Володимир Федорович|Карпова Володимира Федоровича]]. Фасад палацу культури прикрашено рельєфами на теми праці авторства [[київ]]ських скульпторів, серед яких&nbsp;— Ернест Котков, Валерій Ламах та Іван Литовченко<ref name="old-mariupol.com.ua"/>.
 
* Фонтан на площі МашинобудівельниківМашинобудівників біля ПК «Іскра»&nbsp;— один з небагатьох діючих фонтанів Іллічівського району.
 
* [[Парк імені Петровського]].
Рядок 103:
* Вулиця Левченко (до прохідних воріт №&nbsp;1 з-ду ім. Ілліча)
* [[Площа Левченко (Маріуполь)]]
* Провулок Прокатний (навпроти кінотетракінотеатру Імім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка)
* Вулиця ВузовськаВузівська
* [[Вулиця Макара Мазая (Маріуполь)]]
* Вулиця Ливарна
Рядок 116:
== Джерела ==
* http://old-mariupol.com.ua/prospekt-ilicha/
* [[Буров Сергій Давидович|Буров С. Д.]]. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. стор. 143–147143—147. ISBN 966-8208-06-04{{ref-ru}}
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нікопольський_проспект