Джеймс Ватт: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shkod (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 29:
=== Походження ===
Джеймс Ватт народився 19 січня 1736 року в [[Грінок]]у (шотландська область [[Ренфрюшир]]), морському порті у затоці [[Ферт-оф-Клайд]]
Його син Джеймс, батько майбутнього винахідника, був корабельним [[тесляр|теслею]], власником суден і підрядником у суднобудуванні, тримав склад корабельних приладь, вів морську торгівлю, сам створював і ремонтував різноманітні прилади і механізми. Для Грінокської пристані він спорудив перший підіймальний кран. Служив також головним цивільним офіцером ({{lang-en|chief baillie}}) містечка.Його мати, Агнес Мюргед ({{lang-en|Agnes Muirhead}}), походила зі знатної сім'ї і мала добру освіту. Обоє батьків були [[Пресвітеріанство|пресвітеріанами]] і переконаними [[Ковенантський рух|ковенантерами]]<ref name="klooster-icons">▼
▲Його син Джеймс, батько майбутнього винахідника, був корабельним [[тесляр|теслею]], власником суден і підрядником у суднобудуванні, тримав склад корабельних приладь, вів морську торгівлю, сам створював і ремонтував різноманітні прилади і механізми. Для Грінокської пристані він спорудив перший підіймальний кран. Служив також головним цивільним офіцером ({{lang-en|chief baillie}}) містечка
{{cite book
|last=Klooster|first=John W.|title=Icons of invention: the makers of the modern world from Gutenberg to Gates|url=http://books.google.com/?id=WKuG-VIwID8C&printsec=frontcover#v=onepage&q|series=Icons of invention|volume=1|year=2009|publisher=ABC-CLIO|isbn=9780313347436|pages=30}}{{ref-en}}
Рядок 47 ⟶ 36:
=== Дитинство ===
Через проблеми із здоров'ям спочатку Джеймса вчили вдома. Мати навчила його читати, а письма та арифметики його навчив батько. Потому хлопець пішов до школи, де продемонстрував математичні здібності, однак слабке здоров'я і постійні нездужання поклали цьому край. Будучи підлітком, він захоплювався [[астрономія|астрономією]], [[хімія|хімічними]] дослідами, навчився все робити своїми руками, за що отримав від близьких звання «майстра-умільця». Батько подарував йому набір столярних інструментів, і Джеймс виготовляв моделі механізмів і пристроїв, які створював батько. Батьки не наполягали на обов'язковому навчанні в школі, вважаючи, що син сам може навчитися всьому, чого побажає. Дж. Ватт-молодший не мав можливості проводити час в іграх з однолітками, єдиним його заняттям поза домом була [[рибальство]]. Більшу частину року він був обмежений стінами своєї кімнати, де навчався самостійно. Товариш його батька, побачивши одного разу, що хлопчик малює на печі крейдою якісь лінії і кути, запитав: «Навіщо Ви дозволяєте дитині витрачати даремно час; чому б не послати його в школу?» Джеймс Ватт-старший відповів: «Не осуджуйте його так швидко; спершу розберіться, чим він зайнятий». Виявилося, що він шукав рішення задачі [[Евклід]]а
=== Освіта ===
Коли Дж. Ватту виповнилося вісімнадцять років, у нього помирає мати. Справи батька, як і його здоров'я, похитнулися, і Ватт був змушений спробувати дбати про себе сам. Було вирішено, що Джеймс займеться ремеслом, пов'язаним з вимірювальними приладами. Оскільки в Шотландії навчитися такому заняттю було проблематично, Ватт на рік вирушає до Лондона. З великими труднощами у [[1755]] році його взяли на роботу практикантом у компанію Джона Моргана в Лондоні, що займалась виробництвом високоточних інструментів. Фінансові можливості дозволяли йому оплатити лише рік навчання. Таким чином, він опинився в Лондоні на нелегальному становищі, оскільки офіційно в учні його не зарахували (справжнє учнівство вимагало семи років навчання). Ватт, не шкодуючи себе, занурюється в роботу, віддаючи їй всі сили. Почавши з виготовлення звичайних лінійок і циркулів, він швидко переходить до складніших інструментів. Скоро він уже в змозі виготовити квадрант
[[Файл:James Watt's Workshop.jpg|270 px|thumb|right| Майстерня Джеймса Ватта у Музеї науки ([[Лондон]])]]
=== Становлення ===
Після завершення практики через поганий стан здоров'я він повернувся в Шотландію. Дж. Ватт оселяється у свого дядька по материнській лінії у [[Глазго]] і починає займатися виготовленням та ремонтом [[октант (астрономія)|октантів]] ({{lang-en|Octant}}), паралельних лінійок
З безвиході Дж. Ватта рятує випадок. В [[Університет Глазго]] надходить партія астрономічних інструментів, основи майбутньої обсерваторії Макфарлейна ({{lang-en|Macfarlane Observatory}}). Ці інструменти потребували чистки, встановлення та налаштування. Через свого дядька, професора східних мов і латини, Ватт мав знайомство з доктором Дікком, професором природничих наук. Користуючись його заступництвом, Ватт отримує роботу по впорядкуванню інструментарію. Для цього він створює при університеті невелику майстерню. Врешті-решт його було призначено майстром з виготовлення точних та оптичних приладів в [[Університет Глазго|Університеті Глазго]], де він потоваришував з хіміком і першовідкривачем [[Діоксид вуглецю|діоксиду вуглецю]] — [[Джозеф Блек|Джозефом Блеком]], котрий високо цінив талант майбутнього батька [[Промислова революція|промислової революції]] і брав активну участь у його розробках
У [[1759]] році Дж. Ватт вступає в партнерські відносини з архітектором і бізнесменом Джоном Крейгом. Разом вони організовують виробництво різних інструментів, включаючи музичні, та іграшок. Справа швидко набрало обертів, і Ватт позбувся нужди. Попит на продукцію давав хороший дохід, такий, що навіть з'явилася можливість наймати собі помічників (працювало до 16 осіб). Партнерство тривало шість років до смерті Крейга. По цьому один зі співробітників, Алекс Гарднер, врешті-решт взяв на себе бізнес, який проіснував до двадцятого століття
=== Сімейне життя ===
У [[1763]] році Дж. Ватт одружується з двоюрідною сестрою Маргарет (Пеґґі) Міллер. З нею він прожив до її смерті при пологах у 1772. У них було п'ятеро дітей, лише двоє з яких дожили до дорослого віку: Джеймс-молодший (1769–1848) і Маргарет (1767–1796). Вдруге він одружився у [[1777]] році з Енн МакҐрегор, з якою у нього було двоє дітей: Ґрегорі (1777–1804), який став геологом і мінерологом
=== Винахідництво ===
Рядок 80 ⟶ 59:
[[Файл:Watt7783.png|thumb|175px|Машина Ньюкомена з [[Пароконденсатор|конденсатором]] Ватта]]
|}
Ще у [[1759]] році приятель Ватта [[Джон Робінсон]] зацікавив його проблемами використання пари як джерела енергії руху
[[Файл:Watts First Condenser.jpg|thumb|175 px|Перший конденсатор Дж. Ватта у Музеї науки (Лондон)]]
Рядок 96 ⟶ 75:
І тільки в [[1776]] році парова машина Ватта була побудована й успішно пройшла випробовування. Вона виявилася значно ефективнішою за машину Ньюкомена, споживаючи втричі менше вугілля.
У [[1782]] році Ватт створив нову машину — першу універсальну парову машину подвійної дії (Патент № 1321
Джеймсом Ваттом у [[1788]] році на основі пропозицій його партнера по бізнесу Метью Болтона уперше було застосовано [[відцентровий регулятор]] для стабілізації частоти обертання вихідного вала парової машини, що пізніше отримав назву «регулятор Ватта».
Рядок 114 ⟶ 93:
Умови, на яких встановлювались машини на копальнях, передбачали виплату власниками копалень автору винаходу премій за використання привілеїв у вигляді третини вартості зекономленого вугільного палива за розрахунками, що приводились до одного робочого ходу машини. Власники часто йшли на обман, щоб не платити винагороди, через що Ватт не раз звертався до суду. Нарешті він придумав особливий лічильник робочих ходів, який встановлювався на кожній машині. Але попри це, частину коштів отримати так і не вдалося<ref>''Каменский А. В.''[http://az.lib.ru/k/kamenskij_a_w/text_1891_james_watt.shtml Джеймс Уатт. Его жизнь и научно-практическая деятельность.]</ref>.
Ідея парової машини незабаром оволоділа умами інших винахідників. З урахуванням потенційного ринку їх збуту це не обіцяло комерційним інтересам Ватта і Болтона нічого хорошого. У 1779 р. Вайсберг та Піккар отримують патент на застосування [[корбово-гонковий механізм|корбово-гонкового механізму]] в парових машинах. Тепер коливальний рух балансира Уатт вже не міг перетворювати в обертовий без порушення чужих прав. Щоб обійти патент Вайсберга і Піккара, Ватт та Болтон спочатку отримують патент на зв'язок поршня з валом за допомогою шестеренчастого передавача (патент № 1306), що став прообразом [[Планетарна передача|планетарного редуктора]] (1781 р.), потім на пристрій, що описується в технічній літературі як «[[механізм Ватта]]» (1784 р.). Коли термін дії патенту Вайсберга і Піккара минув, Ватт і Болтон знову стали застосовувати корбовий передавач
Після того, як стали зрозумілі всі переваги нової машини, з'явилося безліч підробок, найчастіше досить низької якості. Дохід від продажів міг бути дуже великим, і тому всякий, хто мав хоч якесь уявлення, навіть дуже мале, про машину Ватта, намагався зробити її самостійно, щоб заробити. Ватт і Болтон були змушені розпочати боротьбу з підробками, бо це псувало репутацію їхньої фірми і, додатково, частина підроблених машин була просто небезпечна в експлуатації. Судові розгляди забирали багато часу, витрати досягали значних, проте всі справи Ватту і Болтону вдалося виграти і захистити свої права.
Рядок 125 ⟶ 104:
За декілька років до смерті англійський уряд вирішив відрізнити Ватта за заслуги перед батьківщиною баронським титулом, проте він відхилив цю пропозицію. Був членом [[Місячне товариство|Місячного товариства]] — неофіційного вченого товариства видатних діячів британського Просвітництва, що об'єднувало промисловців, натурфілософів і інтелігенцію, засідання якої проводилися між 1765 і 1813 роками в Бірмінгемі.
29 травня 2009 року [[Банк Англії]] оголосив про випуск і випустив в обіг банкноти у 50 £ із зображенням Ватта і Болтона
== Патенти ==
|