Вікіпедія

Флавій Аецій: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 4:
| портрет = Diptych Aetius.jpg
| розмір = 260px
| підпис = [[Барельєф]] - — з можливим зображенням Аеція
| ім'я при народженні =
| дата народження = близько [[391]] року
| місце народження = [[Сілістра]]
| дата смерті = [[21 вересня]] [[454]] рік
| місце смерті = [[Равенна]]
| місце поховання = Невідоме, можливо Саркофаг Стілічо.
| прізвисько = [[Останній римлянин]]
| приналежність = [[Римська армія]]
| країна = [[Західна Римська імперія]]
| роки служби = 405-454405—454
| звання = [[Magister militum]]
| формування =
| командування =
| битви = [[Битва при Нарбонні (436)]], [[Битва на Каталаунських полях]] та багато інших битв.
}}
'''Фла́вій Ае́цій''' ({{lang-la|Flavius Aetius}}, близько [[391]]  — [[21 вересня]] [[454]])  — полководець і дипломат римського імператора [[Валентиніан III|Валентініана III]], консул 432, 437, 446 років. Історики часто називають його «останнім римлянином», маючи на увазі, що він був останнім здібним полководцем імперії, здатним відбивати напади варварів.
 
За походженням Аецій був напівримлянином. Батько його [[Флавій Гауденцій]] був [[Скіфи|скіфом]] чи [[мези|мезом]] на римській службі, мати римлянкою. Піднявся після загибелі його суперника в імперії [[Боніфацій (військовик)|Бонафіція]] у [[432]] році.
 
Аецій відбив напади на [[Західна Римська імперія|Західну Римську імперію]] племен [[вестготи|вестготів]], [[франки|франків]], [[бургунди|бургундів]], придушив повстання в [[Галлія|Галлії]].
 
[[451]] в бою на [[Битва на Каталаунських полях|Каталаунських полях]] Аецій разом з [[Теодоріх I (король вестготів)|Теодоріхом]] завдав поразки [[гуни|гунам]] на чолі з [[Аттіла|Аттілою]].
Рядок 32:
== Ранні роки ==
[[Файл:Western Roman Empire.png|міні|праворуч|260пкс|[[Західна Римська імперія]] на початку [[V століття]]]]
Флавій Аецій народився в 390-х роках в Дуросторі (Durostorum, суч. Болгарська [[Сілістра]])<ref name=iordan>[[Йордан (історик)|Йордан]], «Гетика», 177 </ref>, місті на нижньому Дунаї. Його батьком був магістр кінноти Гауденцій, представник місцевого знатного роду<ref>Йордан назвав Гауденція «знатним мезійцем», що припускає походження Гауденція з місцевіх варварів.»"</ref>, мати була зі знатної багатої родини з Італії<ref name=tour>[[Григорій Турський]], «Історія франків», 2.8</ref>.
 
Сім'я Гауденція користувалася впливом в Римі, його сина Аеція хлопчиком взяли в охоронці до римського імператора Гонорія<ref name="tour"/>. Коли в [[408]] році [[Гонорій (римський імператор)|Гонорій]] стратив свого головнокомандуючого військами [[Стиліхон]]а, то вождь вестготів [[Аларіх I|Аларіх]] зажадав від імператора укласти мирну угоду, для чого римляни мали виплатити данину і обмінятися з вестготами знатними заручниками. Одним з них повинен був стати Флавій Аецій<ref>[[Зосім]], 5.36</ref>, який до цього часу вже провів у заручниках 3 роки спочатку у вестготів, а потім у гунів<ref name="tour"/>.
Рядок 52:
23 жовтня [[425]] року 7-річного Валентиніана проголосили в Римі імператором, фактично ж почала правити як регент його мати Галла Плацидія. Аецій визнав владу Плацидії, гуни з багатими дарами були відіслані додому<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]]: «Було даровано прощення Аецію в силу того, що гуни, якіх Іоанн через нього призвав, завдяки його ж старанням і повернулися в свої землі».</ref>, а сам Аецій отримав пост командувача армією в Галлії (comes et magister militum per Gallias).
 
Перемогами в [[Галлія|Галлії]] Аецій зміцнив своє становище. У [[426]] році він відкинув [[вестготи|вестготів]] від [[Бургундське королівство|Арелату]], в [[428]] році відбив у [[франки|франкського]] короля Хлодіона частину земель уздовж [[Рейн]]у, в [[430]] розбив [[ютунги|ютунгів]] у [[Реція|Реції]], в [[431]] розбив кельтське плем'я [[норикі]]в в [[Норік]]у<ref>Хроніки [[Проспер Тірон|Проспера]], [[Кассіодор]]а, [[Гальська хроніка 452 року|Гальська 452 року]].</ref>. У [[429]] році Аецій отримав вищий військовий титул [[magister militum]] (головнокомандувача військами)<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], 429 &nbsp;р.</ref>, після чого в наступному році виступив проти колишнього володаря цього титулу Флавія Фелікса. За хронікою Проспера Аецій стратив суперника, звинувативши його в змові<ref>За хроніці іспанського єпіскопа [[Хідацій|Хідація]] Фелікс загінув в результате заколоту солдат</ref>.
 
Побоюючись надмірного посилення Аеція, [[Галла Плацидія]] намагалася протиставити йому іншого полководця, намісника в Північній Африці Боніфація. Про боротьбу між двома воєначальниками за вплив на Плацидія докладно розповів Прокопій Кесарійський<ref>Прокопій Кес., «Війна з вандалами», кн. 1.3.14</ref>. У [[432]] році, зазнавши поразки від вандалів, Боніфацій за викликом Плацидії з'являється в Італії, де між ним і Аецієм розгорілася справжня війна («ingens bellum»). У битві Боніфацій отримав смертельну рану і помер через 3 місяці<ref>[[Марцеллін Коміт]], Ind. XV (432 г.): Гальська хроніка 452 р.</ref>. Однак бій було виграно військами Боніфація, і Аецій віддалився до себе в маєток, де на нього було здійснено замах неназваними ворогами<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], 432 р.; [[Павло Диякон]], «Римська історія», 13.11</ref>. Тоді Аецій втік до гунів в Паннонію, і при їх підтримці зміг повернути собі посаду головнокомандувача імперської армією, вигнавши з цього поста зятя Боніфація Себастьяна.
Рядок 63:
У [[436]] році Аецій розбив [[бургунди|бургундів]] на [[Рейн]]і, примусивши їх до прийняття римських умов миру. Наступного року можливе на його прохання [[гуни]] завдали нищівного удару по королівству бургундів, перебивши 20 000<ref>Хроніка [[Ідацій|Ідація]] (Olymp. CCCIV.)</ref> з них і зігнавши інших вглиб Галлії, де Аецій у [[443]] році відвів їм землю на середній [[Рона |Роні]] (в області сучасного кордону Франції та Швейцарії).
 
У [[435]] - –[[437]] роках центральні райони Галлії стрясає повстання [[багауди|багаудів]]<ref>Багауди -&nbsp;— декласовані вільні жителі Галлії та Испании, які об'єдналися в збройні загони. Історики того часу часто назівають їх розбійнікамі.</ref> і рабів. Повстання придушене тільки після упіймання вождя повсталих [[Тібато]]<ref>[[Проспер Тірон|Проспер]], an. 435—437; Гальська хроника 452 г.</ref>.
 
Найбільш грізним ворогом римлян в Галлії стало [[Вестготське королівство|Аквітанське королівство]] [[вестготи|вестготів]] на заході Галлії. Король [[Теодоріх I (король вестготів)|Теодоріх I]] [[Битва при Нарбонні (436)|облягав]] в [[436]] році [[Нарбонн]]у, але за допомогою гунських загонів воєначальник Аеція [[Літорій]] зняв облогу. У наступному році Літорій знову бився з вестготами і потрапив у полон, де помер. Завдяки дипломатії Аеція, з вестготами вдалося укласти мир, завдяки чому новий воєначальник Аеція в Галлії Астурій посланий у [[Римська Іспанія|іспанську провінцію]] [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарракона]] для придушення там повстання багаудів.
Рядок 74:
{{Основна стаття|Аттіла|Битва на Каталаунських полях}}
[[Файл:Attila in Gaul 451CE.svg|міні|праворуч|300пкс|Ймовірний шлях (похибка: 20 км) сил гунів під час їх вторгнення в Галію, що привів до [[Битва на Каталаунських полях|Битви на Каталаунських полях]]]]
У 440-і роки [[гуни]] вели великі війни на території [[Візантійська імперія|Східної Римської імперії]] (Візантії), але Аецію успішною дипломатією, частковими поступками земель в [[Паннонія|Паннонії]] і щедрими подарунками вдавалося утримувати їх від набігів на Італію. Він посилає [[Аттіла|Аттілі]] грамотного секретаря Константія, а після його страти іншого секретаря, <ref>[[Пріск Панійській]], фр. 8 в пер. Дестуніса: «Цей Константій, який походив з Західної Галатії, був посланий [Аецієм] колись до Аттіли и [[Бледа|Вледи]], щоб бути при них писарем, як їм був и інший, посланий після, Константія.»</ref> відправляє вождю гунів сина Карпіліона в якості заручника, [23] а у відповідь сам отримує подарунки від Аттіли<ref>Пріск, фр. 8 в пер. Дестуніса: «Зеркон залишив свою дружину в Скіфії, бувши посланим Аттілою в дар Аецію.»</ref>.
 
Проте все одно в [[451]] році [[Аттіла]] вирішив атакувати Галлію. Причини, хід вторгнення і бойові дії описані в статті [[Битва на Каталаунських полях]]. Перед лицем спільного ворога Аецій зумів створити коаліцію з колишнім супротивником, королем вестготів [[Теодоріх I (король вестготів)|Теодоріхом]], і залучити до війни проти гунів ряд варварських племен. У грандіозній [[Битва на Каталаунських полях|битві на Каталаунських полях]] Аттіла якщо і не зазнав розгром, то поніс настільки важкі втрати, що був змушений відступити з Галлії. На думку Пріска у викладі Йордана Аецій мав можливість добити ослабленого [[Аттіла|Аттілу]], який в оточенні вже приготувався до ритуального самогубства, але Аецій порахував більш вигідним зберегти (розгромлених на його думку) гунів як противагу дедалі сильнішим [[Вестготи|візіготам]]. Проте результат генерального бою прославив полководця Аеція в пізньої історіографії як переможця Аттіли і рятівника християнської Європи.
Рядок 80:
У результаті помилкового рішення Аеція Аттіла, відновивши сили, в [[452]] році напав на північну Італію зі сходу. Пожертвувавши територією країни на північ від річки [[По]], Аецій не допустив прориву гунів вглиб [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострова]]. Візантійські війська прийшли на допомогу Риму, і [[гуни]], на яких також звалилася епідемія чуми, покинули Італію. Католицька історіографія, починаючи з [[Проспер Тірон|Проспера]], приписує заслугу у відході гунів переговорам римського папи [[Лев I|Лева I]] з Аттілою. Одночасно секретар папи Лева [[Проспер Тірон|Проспер]] залишив різко негативний відгук про командування Аеція в цей рік:
<blockquote>
«"Після того як Аттіла впорався з втратами, понесеними в Галлії, він зважився атакувати Італію через Паннонію. Наш генерал [Аецій] не вжив ніяких заходів, які він здійснив у першій війні, навіть не захистив проходи в Альпах, де ворог міг бути зупинений. Мабуть, він був зайнятий тільки однією надією -&nbsp;— бігти з Італії разом з імператором. Але оскільки це здавалося настільки ганебним і небезпечним, то почуття честі подолало страх<ref>Переклад Проспера по книзі О. &nbsp;Д. &nbsp;Менхен-Хельфена «Світ гуннів»</ref>.
</blockquote>
У наступному році Аттіла помер, а ще через рік імператор Валентиніан власноручно вбив «останнього з римлян», полководця Аеція.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Флавій_Аецій