Вікіпедія

Феррарі (команда Формули-1): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 30:
 
== Склад команди ==
{{Прапор|ESP}} '''[[Фернандо Алонсо]]''' — з [[Сезон 2010 Формули-1|2010]] року виступає за команду. Дворазовий чемпіон світу [[Формула-1 — Чемпіонат 2005|2005]] та [[Формула-1 — Чемпіонат 2006|2006]] років. Найвищий результат в команді Феррарі — віце-чемпіон [[Формула-1_—_Чемпіонат_20101 — Чемпіонат 2010|сезону 2010 року.]]
 
{{Прапор|BRA}} '''[[Феліпе Маса]]''' — як бойовий пілот виступає в команді з [[Формула-1 — Чемпіонат 2006|2006]] року, в якому його напарником був [[Міхаель Шумахер]]. Найвищий результат в команді Феррарі — віце-чемпіон [[Формула-1 - Чемпіонат 2008|сезону 2008 року.]]
Рядок 54:
Феррарі керував багатьма досвідченими пілотами (особливо [[Таціо Нуволарі]], [[Джузеппе Кампарі]], [[Акіл Варці]] та [[Луї Шірон]]) і декількома талановитими новачками (такими як Тандіні, Гай Молл, Карло Пінтакудо і Антоніо Брівіо) зі своєї штаб-квартири в [[Модена|Модені]] до [[1938]] року, коли він став керуючим гоночним підрозділом компанії [[Альфа Ромео]] — Alfa Corse. В [[1939|1939 році]] він пішов з Альфа Ромео, дізнавшись про намір компанії викупити його частку і поглинути команду. Його компанія стала називатися '''Auto Avio Costruzioni Ferrari''', вона виробляла станки в очікуванні закінчення чотирирічного заборони на участь у змаганнях після виходу з Альфи.
 
Незважаючи на угоду з Альфа Ромео, Феррарі негайно почав розробку власного гоночного автомобіля — Ferrari Tipo 815 з восьмициліндровим двигуном об'ємом 1,5 літра. Tipo 815, розроблені Альберто Массіміно, стали першими справжніми машинами Феррарі, але після того, як у [[1940|1940]] році]] [[Альберто Аскарі]] і маркіз Лотарія Рангоні Макіавеллі ді Модена брали участь на них у «[[Міллє Мілья]]», [[Друга світова війна]] тимчасово призупинила перегони, і Tipo 815 більше не брали участі у змаганнях. Феррарі продовжував виробляти верстати, в [[1943]] він переніс штаб-квартиру в [[Маранелло]], де вона зазнала [[Бомбардування|бомбардування]] в [[1944|1944]] році]].
 
Правила для Світового Чемпіонату Гран-прі були розроблені ще до війни, але знадобилося кілька років, щоб він почав діяти. У цей час Феррарі відновив свої роботи в Маранелло і створив Ferrari Tipo 125 з 12-циліндровим 1.5-літровим двигуном, який брав участь у кількох Гран-прі, що не входили до чемпіонату.
 
=== 1950-і ===
Феррарі дебютувала в [[Формула-1|Формулі-1]] на [[Формула-1 — Гран-прі Монако 1950|Гран-прі Монако 1950]] з новою версією Tipo 125 з наддувом і двома досвідченими і дуже успішними гонщиками [[Альберто Аскарі]] та [[Луїджі Віллорезі]]. У сезоні 1950 домінувала команда [[Альфа Ромео (команда Формули-1)|Alfa Romeo]], вигравши всі одинадцять Гран-прі, але Феррарі вдалося перервати їхню переможну ходу у [[Сезон 1951 Формули-1|1951 році]], коли [[Хосе Фройлан Ґонзалес]] посів перше місце на [[Гран-прі Великобританії 1951|Гран-прі Великобританії]]. В [[1951|1951 році]] році команда Феррарі також виграла «Міллє Мілья», але була залучена в тривалий судовий розгляд, коли Аскарі розбився об бар'єр, при цьому загинув місцевий лікар.
 
Після [[Формула-1 — Чемпіонат 1951|сезону 1951]] року команда «[[Альфа Ромео]]» залишила Формулу-1, після чого збентежене керівництво прийняло правила [[Формула-2|Формули-2]] у зв'язку з браком учасників. Феррарі із задоволенням продовжив роботу над [[Феррарі-500]], яка в [[Сезон 1952 Формули-1|1952]] продовжувала вигравати майже кожну гонку, в якій брала участь, під керуванням Аскарі, [[Джузеппе Фаріна|Джузеппе Фаріни]] та [[П'єро Таруффі]]; Аскарі став чемпіоном світу, вигравши шість гонок поспіль. В [[Формула-1 — Чемпіонат 1953|1953-ому]] Аскарі виграв тільки п'ять гонок, але все одно одержав ще один титул; в кінці сезону Феррарі вперше обійшов [[Хуан Мануель Фанхіо]] на [[Мазераті]].
 
В [[Формула-1 — Чемпіонат 1954|1954 році]] році відбувся перехід на нові двигуни об'ємом 2,5 літра; нова машина Феррарі, Tipo 625, не могла змагатися з Мазераті Фанхіо. Феррарі перемогли тільки два рази — Ґонзалес на [[Гран-прі Великобританії]] та [[Джон Майкл Хоторн|Майк Хоторн]] на [[Формула-1 — Гран-прі Іспанії]]. В [[Формула-1 — Чемпіонат 1955|1955]] Фанхіо перейшов в команду [[Мерседес (команда Формули-1)|Mercedes-Benz]], але Феррарі все одно змогла завоювати лише одну перемогу: [[Моріс Трентіньян]] виграв Гран-прі Іспанії. Пізніше, в 1955 році команда Феррарі викупила шасі D50 збанкрутілої команди [[Лянчія (команда Формули-1)|Lancia]]. Фанхіо, [[Пітер Коллінз]] та [[Євдженіо Кастеллотті]] успішно виступали на ньому в [[Сезон 1956 Формули-1|1956]]: Коллінз виграв дві гонки, Фанхіо виграв три і став чемпіоном.
 
В [[Формула-1 — Чемпіонат 1957|1957]] Фанхіо повернувся в Мазераті, і Феррарі, що все ще використовувала застарілі шасі Lancia, не вдалося виграти жодної гонки. До Кастеллотті приєдналися пілоти [[Луїджі Муссо]] і маркіз [[Альфонсо де Портаго|де Портаго]]; Кастелотті загинув під час тестів, а Портаго врізався в натовп на Мілле Мілья, при цьому загинув він, його напарник і 10 глядачів, а команда була звинувачена у ненавмисному вбивстві.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Феррарі_(команда_Формули-1)