Українці Боснії і Герцеговини: відмінності між версіями

Перші українці на [[Балканський півострів|Балканах]] з'явилися після берлінського конгресу в [[1878]] році. Боснія стає частиною [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] імперії, до якої вже належали [[Галичина]] та [[Буковина]]. [[Ліс]]иста місцевість, малородючі [[ґрунт]]и несли з собою і малочисельність населення. Великі простори Боснії були безлюдними. І австрійський уряд розгорнув широку діяльність з тим, щоб якомога швидше заселити [[пустеля|пустельні]] простори Боснії поляками, німцями, чехами, італійцями, мадярами і українцями. Сюди прибули люди зі [[Східна Галичина|Східної Галичини]], [[Північна Буковина|Північної Буковини]] та [[Закарпаття]]. Були це переважно малоземельні селяни, які покидали свій край через економічні причини і поселялись тут тому, що у північно-західній Боснії було багато державної землі. Австрійський уряд оголосив, що кожний, хто має 600 [[Ринський|ринських]] і приїде до Боснії і там залишиться, отримає 24 [[моргМорґ поля|морґи]]и землі. У Боснії виникають практично українські села [[Насебіна Лішня]], [[Дев'ятина]], [[Козарці]], [[Кам'яниця (Боснія і Герцеговина)|Кам'яниця]], [[Дуброва (Боснія і Герцеговина)|Дуброва]] та інші. Містечко [[Прнявор]] теж заселяється українцями.