Михайло Ханенко: відмінності між версіями

За свідченням [[Ульріх фон Вердум|Ульріха фон Вердума]] [[1671]] року, Ханенко був гетьманом запорізьких козаків і соратник [[Іван Сірко|Сірка]], був на свій час знаменитою людиною, користувався великою повагою. [[Умань]] належала до знаменитих міст України, так як він там народився; після того як він впав в немилість [[Петро Дорошенко|Дорошенку]], він пішов до запорожців, де став гетьманом і підкорявся польському королю Речі Посполитої. За родинними переказами Ханенків, записані у ХІХст., батько гетьмана, Степан, козакував за часів [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Сагайдачного]] і потрапив до татарського полону, звідки був викуплений. Мати була котроюсь з доньок прикордонного старости. Михайло народився в Умані, де згодом став старостою, очолив [[Уманський полк|Уманський]] полк. Ханенко мав трьох синів: один з жінкою знаходився під вартою в Дорошенка, другий на Чорному морі був взятий татарами в полон і відісланий до [[Константинополь|Константинополя]], де його тримали в замку-тюрмі [[Замок семи веж|Єдикуле]] (Семивежний Замок) [[Замок семи веж|«Yedikule Zindanları»]], третій жив у тещі польського короля Речі Посполитої, вдови [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]].

[[1660]] Ханенко як наказний гетьман [[Юрій Хмельницький|Юрія]] Хмельницького успішно відбиває напад польських військ Речі Посполитої на місто Могилів(на Дністрі), 1661р. побував під Слободищами, входив до числа козацьких делегатів, що розробляли [[Слободищенський трактат|Слободищенський]] трактат.

За підтримки частини козаків, кримського хана та польської влади Речі Посполитої, Ханенко намагався [[1668]] року усунути гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] і на його місце поставити [[Петро Суховій|Петра Суховія]]. У липні [[1669]] р. у боротьбі проти Дорошенка [[Петро Суховій|Суховій]] зазнав поразки, а його козаки трьох правобережних полків([[Уманський полк|Уманський]], [[Паволоцький полк Війська Запорозького|Паволоцький]], [[Корсунський полк|Корсунський]]) на раді в Умані проголосили гетьманом Ханенка. Суховій стає генеральним писарем у нового гетьмана.

Ханенко продовжував боротьбу проти Петра Дорошенка, зазнавши поразки у битві під [[Стеблів|Стеблевом]] ([[29 жовтня]] [[1669]]), де Дорошенка врятувала лише несподівана допомога [[Татари|татар]]. У своїй політиці він спирався на ПольщуРіч Посполиту і [[2 вересня]] [[1670]] року уклав з польськими делегатами Речі Посполитої договір в [[Острог|Острозі]], на основі якого ПольщаРіч Посполита визнала Ханенка гетьманом [[Правобережна Україна|Правобережжя]], а він погоджувався на підданство польській короні Речі Посполитої на умовах автономії лише для козацької верстви. Паралельно Ханенко листувався з московськими урядовцями.

У війні з Петром Дорошенком Михайло Ханенко зазнав кількох поразок, зокрема, не зміг взяти [[Кальник (Іллінецький район)|Кальник]] і [[Чигирин]]. Після вторгнення султанської армії, окупації нею [[Поділля]] та [[Бучацький мирний договір|Бучацького]] миру [[1672]] року, Ханенко з частиною родини втік до Речі Посполитої, а майже всі його прибічники перейшли на бік Дорошенка і турківосманів. Навесні [[1673]] Річ Посполита відновлює боротьбу за Правобережжя. Ханенко з"являється тут у квітні, до нього знову переходять тисячі козаків, незадоволених Дорошенком. Але 11 вересня 1673 під стінами [[Києво-Печерська лавра|Києво]]-Печерського монастиря Дорошенко розбив Ханенка.

Але Ханенко не припинив політичної діяльності. Він оселився у [[Козелець|Козельці]] на Чернігівщині, а вже [[1677]]-[[1678]] рр. був обвинувачений у зносинах з ПольщеюРіччю Посполитої. Самойлович, за наказом Москви, тримав його ув'язненим у [[Батурин]]і. Але Ханенку, мабуть, пощастило довести свою невинність, та незабаром він помер. Місце поховання та обставини смерті невідомі.