Транспортний газогенератор: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
стиль
Рядок 186:
У 1942 році (коли деревний газ ще не досяг вершини своєї популярності), було близько 73 000 автомобілів на деревному газі в [[Швеція|Швеції]] (у листопаді 1940&nbsp;р. було 22 000 автомобілів на газі зареєстрованих в Швеції, а той же час в наступному році їх налічувалося 71 000<ref>Vi och vår tid, fjärde upplagan, Bokfilmen om vår egen tid [: krönika 1900—1965], Johnson-förlaget, Malmö 1965, avsnitt «1941 Teknik»</ref>), у [[Франція|Франції]]&nbsp;— 65000, в [[Данія|Данії]]&nbsp;— 10000, і майже 8000 в [[Швейцарія|Швейцарії]]. У 1944 році в Фінляндії було 43000 автомобілів на деревному газі, з яких 30 000 [[автобус]]ів і [[Вантажний автомобіль|вантажних автомобілів]], 7000 приватних автомобілів, 4000 [[трактор]]ів і 600 [[Човен|човнів]].<ref>[http://www.lowtechmagazine.com/2010/01/wood-gas-cars.html Автомобілі на деревному газі: дрова в паливному баку]. Low-Tech Magazine</ref>
 
З 1940 по 1945&nbsp;рр. в Німеччині було виготовлено близько 500 000 транспортних газогенераторних установок.<ref name="№5(79)"></ref> В цей час в Німеччині було розроблено зйомнийзнімний транспортний газогенератор, яким оснащувались танки типу [[Pz-І]] і [[бронетранспортер]]и [[Піхота|піхоти]].<ref name="№5(79)"></ref>
 
На перше червня 1947 року був виготовлений перший в СРСР промисловий зразок газогенератора [[солома|соломи]].<ref name="Ясенева"></ref> Його встановили на авто «ГАЗ-АА» з двигуном «ГАЗ-МК»&nbsp;— [[комбайн]]овий карбюраторний двигун потужністю 18 кінських сил при 1500 обертах в хвилину.<ref name="Ясенева"></ref> Ця нова газомоторна установка пропрацювала з 22 червня по 5 жовтня 1947 року в [[колгосп]]і.<ref name="Ясенева"></ref> Газогенератор розходував 16&nbsp;кг соломи в годину. В 1948 році в полях працювало вже 10 таких авто.<ref name="Ясенева">Ясенева А. Газогенератор, работающий на соломе / Техника молодежи, Журнал ЦКВЛКСМЦК ВЛКСМ, июль 1949, №&nbsp;7 (с.: 26)</ref>
 
В 1949 році в Радянському Союзі був розроблений перший газогенератор для торфу&nbsp;— МПИ-2&nbsp;— який мало відрізнявся від газогенератора ЗИС-21.<ref>Труды Института торфа, т. IV, Издательство АН БССР, Минск, 1955</ref>
Рядок 199:
Колектив наукових працівників і інженерів під керівництвом [[Кандидат технічних наук|кандидатів технічних наук]] А. Пойдо, Н. Фуфрянського на базі серійного тепловоза «ТЕ-1» створили газогенераторний [[тепловоз]].<ref name="самойлов"></ref> Пізніше колектив Харківського заводу транспортного машинобудування разом з науковими працівниками інституту збудував новий, вдвічі більше потужний газогенераторний тепловоз «ТЕ-2», який споживав змішане паливо: двигун внутрішнього згоряння працював в основному на газі, отримуваному шляхом газифікації [[антрацит]]у, а рідке паливо застосовувалось лише для запалювання газо-повітряної суміші в циліндрах і для підсилення тяги тепловоза при нестачі тепла від спалюваного газу.<ref name="самойлов"></ref> Такий локомотив давав можливість використовувати тверде паливо втричі ефективніше, ніж [[паровоз]].<ref name="самойлов">С. Самойлов. Газогенераторный тепловоз / Ежемесячный научно-популярный журнал Всесоюзного общества по распространению политических и научных знаний «Наука и жизнь»,&nbsp;— изд.-во: «Правда», май 1953 №&nbsp;5 (с.: 36)</ref>
 
В 1950-х рр. [[Улан-Уденський локомотивовагоноремонтний завод]] випускав дослідну серію з 15 газогенераторних [[тепловоз]]ів ТЕ1Г, які протягом 7 років експлуатувались в [[Депо|депо]] Верхній [[Баскунчак]]. Дизелі цих тепловозів були переобладнані для роботи по дизельногазовому циклі. Генераторний газ вироблявся із [[антрацит]]у в газогенераторі, розташованому в тендерній секції. Середньорічне заміщення дизельного палива газом на цих тепловозах складало 65-67&nbsp;%. Один такий тепловоз був куплений Міністерством залізничного транспорту Китайської НР. У шостому томі [[Технічний довідник залізничника|технічного довідника залізничника]] (1952&nbsp;р.) зазначається, що необхідно створити газогенератор транспортного типу для використання бурого вугілля, який би забезпечив постачання газом двигуни потужністю від 1000 до 2000 к.с.<ref>Технический справочник железнодорожника" (Подвижной состав), Том 6, отв. ред. канд. техн. наук Сологубов В. Н., изд. «Государственное транспортное железнодорожное издательство», г. Москва, 1952 г.&nbsp;— 957 с. (стор.: 446)</ref>
 
Станом на 1955 рік [[Автомобільна промисловість в Радянському Союзі|радянська автомобільна промисловість]] випускала автомобілі обладнані газогенераторами для роботи на дровах, але на цей час вже було накопичено експериментальні дані, достатні для того, щоб найближчим часом розпочати випуск промислових зразків газогенераторних автомобілів для роботи на деревному вугіллі, бурому вугіллі, напівкоксі і ін. видах палива.<ref name="Токарев">Г.Токарев // Газогенераторные автомобили&nbsp;— М.Машгиз&nbsp;— 1955.</ref>