Велика Моравія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
DeMuliar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 96:
[[Файл:Great Moravia-eng.png|міні|праворуч|250пкс|[[Велика Моравія]]]]
[[Файл:Kopcany st. margaret 3.jpg|thumb|right|[[Костел святої Маргарити Антіохійської (Копчани)|Великоморавська церква у Копчанах]] ([[Словаччина]])]]
 
{{Історія Словаччини}}
По смерті князя Ростислава в країні правив князь [[Святополк I (князь Великої Моравії)|Святополк (Svatopluk)]] ([[870]]-[[894]]), який провадив пролатинську політику. При ньому латинський обряд, поширюваний західними місіонерами, взяв гору над візантійським.
У [[871]] і [[872]] роках Святополк знову був змушений оборонятися від нападів франків. У [[874 |874 році]] між послами Святополка і [[Людовик II Німецький|Людовика Німецького]] був укладений [[Форххаймській мир]] Святополк зобов'язувався виплачувати Східно-Франкському королівству данину і формально визнавав його верховенство. Натомість він отримував перепочинок у боротьбі проти свого найбільш сильного супротивника, можливість завойовувати нові землі і перетворити Велику Моравію на потужну державу. Експансії Великої Моравії сприяло її культурну перевагу над сусідами. Вже в [[874]] році Святополк опанував землями у верхній течії [[Вісла|Вісли]]. Далі він зайняв північ сучасної [[Моравія|Моравії]] в околицях міста [[Опава]]. У [[880|880 році]] до володінь Великої Моравії додалися Сілезія і схід сьогоднішньої [[Угорщина|Угорщини]] в середній течії [[Тиса|Тиси]], що належав тоді [[Перше Болгарське царство|болгарам]]. З [[890|890 року]] частиною держави Святополка стали також [[Богемія]] (князівство [[Пржемисловичі|Пржемисловичів]]) і [[Лужиця]].
Рядок 133:
=== Література ===
[[Файл:Gorazd from Slivnica Monastery.jpg|260зчpx|thumb|праворуч|[[Горазд (святий)|Святий Горазд]] - учень Кирила і Мефодія, ймовірний автор Житія Мефодія. Фреска початку XVII століття]]
{{Історія Словаччини}}
Але місії [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]] виходять за межі релігійної та політичної сфер. Після того, як [[папа Римський]] визнав за слов'янською мовою статус [[літургія|літургійної]] і дозволив читання [[Євангеліє|Євангелія]] на-слов'янській під час богослужіння, стала активно розвиватися література цією мовою, спочатку переклади проповідей, потім і оригінальні твори, наприклад, «[[Проглас]]» [[Кирило Філософ|святого Кирила]]. Тим не менше, після смерті Мефодія ([[885]] р.) всі його послідовники були вигнані з Великої Моравії і використання слов'янського богослужіння у Великій Моравії був епізод у своїй історії, яка тривала всього близько 22 років. <ref>Milan Strhan, David P. Daniel, [http://books.google.co.uk/books?ei=f4lKTfmaJdKShAfD7PmJCQ&ct=result&id=BWYiAQAAIAAJ&dq=Slovakia+and+the+Slovaks%3A+a+concise+encyclopedia&q=22+years#search_anchor Slovakia and the Slovaks: a concise encyclopedia], Encyclopedical Institute of the Slovak Academy of Sciences, 1994 , p. 229</ref> Пізня форма [[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янської мови]] залишається літургійною мовою в [[Російська православна церква|Росії]], [[Болгарська православна церква|Болгарії]], [[Польська православна церква|Польщі]], [[Македонська Православна Церква|Македонії]] та [[Сербська православна церква|Сербської Православної Церкви]]. [[Кирило Філософ|Кирило]] також винайшов [[глаголиця|глаголицю]], яка теж підходить для слов'янських мов. Він перевів Євангеліє і перший переклад Біблії на слов'янську мову був пізніше завершений його братом [[Мефодій Солунський|Мефодієм]].