Тарли: відмінності між версіями

== Історія роду ==

 

 

У [[1351]]&nbsp;р. люблінські бояри Оттон Тарло і [[Пшонка]] зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу [[ВКЛ|Великого князівства Литовського]] (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло і Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарло, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387&nbsp;р. навіть змусили польську королеву [[Ядвіґа Анжуйська|Ядвіґу Анжуйську]] рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарло одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарло свої землеволодіння лише за часів королеви [[Софія Гольшанська|Софії Гольшанської]] (1405–1461&nbsp;рр.), що була донькою русько-литовського [[київські князі|київського князя]] [[Андрій Іванович Гольшанський|Андрія Івановича Гольшанського]], у XIV&nbsp;ст. У [[1550]]&nbsp;р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим [[історик]]ом був Станіслав Тарло&nbsp;— [[єпископ]] [[РКЦ]] у Перемишлі, який у 1544&nbsp;р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше окатоличення Русі.<ref>[http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723 Байцар Андрій. ''Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках'']</ref>