Вікіпедія

Василіянки: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 20:
З України жіночі монастирі поширилися на Білорусь (серед ін. полоцький св. княгині [[Єфросинія Полоцька|Євфросинії]] і бл. 1173). Після [[Берестейська унія|Берестейської Унії]] і з обновленням василіянського чернецтва за митрополита [[Рутський Велямин Йосиф|Й. Рутського]] і [[Кунцевич Йосафат|св. Йосафата Кунцевича]] почався також розвиток жіночих монастирів на підставі складеного Рутським чернечого уставу; в пол. [[17 століття|17 ст.]] С. В., мали 10 монастирів на українсько-білоруських землях (серед іншого у Пинському, Дубні, Острозі, Холмі тощо.
 
Після занепаду в добу [[Хмельниччина|Хмельниччини]] Сестри Василіянки помножили свої осідки головно у новоприєднаних єпархіях Львова, Перемишля й Луцька та мали на початку [[18 століття|18 ст.]] 35 — 4035—40 монастирів (православні черниці — 12). На однаковий уклад життя Сестер Василіянок звернув увагу [[Замойський синод]] ([[1720]]), але його постанови про загострену клявзуру (затвір) і пожвавлення шкільної діяльності залишилися майже без наслідків, бо Сестри Василіянки здебільша жили поза містами й утримувалися з ручної праці та милостині. Тому єпископи намагалися перевести черниць до більших монастирів, так що [[1772]] Сестри Василіянки мали тільки 25 осідків і 200 черниць. З [[Поділи Речі Посполитої|поділами Польщі]] (1772 — 17951772—1795) Сестри Василіянки втратили під Росією за [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]] більшість монастирів, решта була за [[Микола I (російський імператор)|Миколи І]] примусово скасована 1832 — 18391832—1839, а тих черниць, що чинили опір, запроторено до монастирської тюрми в Мядзолі Старому на Білорусі або розпущено. У Галичині внаслідок реформ [[Йосиф II|Йосифа II]] з 12 монастирів Сестер Василіянок залишилися лише 2 — у Словіті (львівської) і Яворові (перемиської єпархії), що провадили дівочі школи (з 1881 ще у Львові).
 
Щойно коли 1897 митрополит [[Сильвестр Сембратович]] доручив Василіянам провести реформу Сестер Василіянок, постали їхні нові монастирі та шкільно-виховні установи не тільки в Галичині, але й у США (1911), Юґославії (1915), на Закарпатті (1921–1922) та в Аргентині (1939); разом (без Аргентини) у 1938-39 було 26 осідків і понад 300 черниць, що провадили 6 середніх, 7 виділових та фахових шкіл і 10 дівочих інтернатів та сиротинці, захоронки, дитячі садки, шкілки тощо. Монастирі Сестер Василіянок були залежні від місцевої церковної влади і не заявлені один від одного, але назагал вони керувалися правилами митрополита Рутськото, пристосованими до змінених обставин митрополитом [[Шептицький Андрей|А. Шептицьким]] 1909, і загальними з'їздами (капітулами).
Рядок 27:
 
=== Архимандрині сестер Чину Святого Василія Великого ===
* м. Євсевія Білас (1951-19541951—1954)
* м. [[Безушко Зиновія Стефанія|Зиновія Безушко]] (1954-19631954—1963)
* м. Клавдія Федаш (1963-19711963—1971)
* м. Емелія Прокопик (1971-19831971—1983, дві каденції)
* м. Христофора Малковська (1983-19891983—1989)
* м. Дія Стасюк (1989-20011989—2001, дві каденції)
* м. Альфонса Данович (2001-20072001—2007)
* м. Клара Міріям Коваль (2007-20132007—2013)
* м. Дія Стасюк (з 2013)
 
==Література==
* {{ЕУ}}
* [[Коссак Михайло (народовець)|''Коссак М.'']] Шематизм провінції св. Спасителя ЧСВВ в Галиції. Л.— Львів 1867;
* ''Wołyniak.'' Z przeszłości zakonu bazyliańskiego па Litwie і Rusi (Przewodnik naukowy і literacki). Л.— Lwów 1904;
* ''Цьорох С.,'' ''ЧСВВ''. Погляд на історію та виховну діяльність монахинь василіянок. Л.Львів 1934, (2-ге вид. Рим 1964).
 
{{Reli-stub}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Василіянки