Douglas A-26 Invader: відмінності між версіями

Попри тому, що в цілому літак продемонстрував високі [[тактико-технічні характеристики|льотно-технічні характеристики]], проблеми з силовою установкою відстрочили термін прийняття його на [[озброєння]]. Після довгих іспитів, ретельного вивчення досвіду застосування штурмовиків у Європі та на Тихому океані, A-26B врешті-решт був замовлений урядом для військово-повітряних сил [[армія США|армії США]]. У серпні 1944 року поступило перше замовлення на 1 355 одиниць штурмовиків.

У вересні 1944 року 553-я бомбардувальна [[ескадрилья]], озброєна «Інвейдерами» вступила в [[бій]] на території Франції. Згодом літаки з'явилися на передовій в Італії, де завдавали удари з повітря по німцях, ще до усунення виробничих дефектів, котрі продовжували переслідувати A-26B.

Пілоти були захоплені [[Маневреність|маневреністю]] і легкістю управління, але штурмовик А-26 володів надмірно складною і виснажливою приладовою дошкою, а також — слабкою передньою стійкою шасі, яка легко руйнувалася при посадці. Ліхтар [[кабіна|кабіни]] екіпажу було важко відкрити у разі аварійного залишення машини. З часом ці проблеми були вирішені, й пілоти літака А-26 пишалися опануванням вимогливої, але ефективної бойової машини.

За нетривалий час з моменту появи на фронті до повної [[Акт про капітуляцію Німеччини|капітуляції Німеччини]] на [[Європейський театр Другої світової війни|Європейському ТВД]] «Інвейдери» здійснили 11 567 вильотів і скинули 18 054 тонн бомб. А-26 був настільки спритним, щоб міг постояти за себе при зустрічі з винищувачами супротивника. 19 лютого 1945 майор Майрон Л. Дарки з 386-ої бомбардувальної групи у Франції записав на свій рахунок «ймовірну перемогу» над гордістю німецької авіації — реактивним винищувачем Мессершмітт Me-262.