Буття (ансамбль): відмінності між версіями

На думку Асі, особливість автентичної музики полягає в тому, що вона є не музикою до слухання, як-от академічна або рок-музика, а натомість є складовою частиною ритуалу чи забави. Ситуація сценічного виконання є для фольклору неприродньою й тому програшною, хоча саме такою є модель сприйняття сучасної людини. З метою виправлення цієї ситуації, усунення опозиції виконавець-слухач потрібно організовувати фольклорні концерти, на якому глядачі будуть танцювати. Такі концерти безперечно матимуть успіх. Намагаючись унаочнити зв'язок сільської інструментальної музики з танцем чи обрядом, ми діємо не тільки як реконструктори, але також як популяризатори українського музичного фольклору.

 

[[Файл:Ira mini.jpg||right|100px|thumb|Іра]]

Закінчила в 1993 р. київську ДМШ № 15 із класу скрипки. Після закінчення музичної школи, бажання грати на скрипці не було жодного. Аж до того часу, коли тихим та спокійним вечором по радіо Іра почула інтерв'ю молдовського гурту «Ann'sannat», який виконував власні композиції, утворені з ірландських інструментальних награвань та пісень. Ірину зачарувала народна манера скрипкової гри. Як виявилось, окрім етюдів та гам існує ще цілий, невідомий до того світ танцювальної народної музики: веселої, жвавої, невимушеної. З'явилось бажання грати, яке привело її у гурт «[[Foreign Folk]]» (1999–2002), що був створений ірландцями, які працювали в Києві. Разом із «Foreign Folk» Іра взяла участь у записові аудіоальбомів «Схід зустрічається з заходом» й «Друзі зі сходу та заходу». Гурт перестав існувати одночасно із закінченням контрактів його учасників.

В той же час, у 2000 р. Іра брала сесійну участь у київському гурті «[[Баскери]]». Потім грала з київським гуртом «Run» (2001–2003). Все наче б то чудово, але музика чужа. Хотілося грати щось своє, рідне, українське. Спробувала свої сили у [[рок-гурт]]ах «Чорна рада» (2004–2006) й «Оркестр Янки Козир» (2005–2006). І, нарешті, доля спрямувала Іру до Школи традиційних танців, де Олег й Оксана Бут вчили молодь українським народним танцям і грали. Це було саме те, що вона так довго шукала. Іра попросилася грати в гурті «Буття». Почалися репетиційні будні, результат яких було одразу апробовано на концертах й зрештою записано в аудіоальбомах гурту. Врешті, Ірина ствердила себе в гурті як талановитий і грамотний музикант, як людина надзвичайно обов'язкова й послідовна.

 

[[Файл:Mi6a mini.jpg||right|100px|thumb|Міша]]

Михайло народився в [[Росія|Росії]] ([[Ростовська область]]). Вчився грати на скрипці в музичній школі. Досить давно цікавиться народною музикою різних країн, зокрема шведською, ірландською, угорською, молдавською, румунською, українською. Брав участь в фольк-гурті «Welladay» ([[Санкт-Петербург]]), час від часу виступає з гуртом «Бурдон» (Львів), є постійним учасником ансамблів «Фанфаре Оркестра» та «Хо» (Київ). Подорожував по [[Європа|Європі]] та [[Скандинавія|Скандинавії]], де відвідував фольклорні фестивалі та майстер-класи. Цікавиться також і старовинною музикою, грає на фіделі — ренесансному попереднику скрипки (ансамблі «Laterna magica» та «Vita Nova»). До «Буття» Михайла привів інтерес до українських народних танців, на майстер-класі з яких він і познайомився з сім'єю Бутів. Згодом Михайло почав вчитися традиційному виконанню української музики у Олега Бута, ставши невдовзі постійним учасником «Буття» як скрипаль-вторист. Відомий як надзвичайно пунктуальна і старанна людина. При тому, що він одночасно бере участь у 2-3 гуртах і постійно їздить по фестивалях та сейшенах, у нього завжди знаходилося достатньо часу й для гурту «Буття».