Українська автономна православна церква: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 5:
 
== Історія ==
Через те, що екзарх Московської Патріархії митрополит [[Миколай (Ярушевич)]], за тиждень до початку німецько-радянської війни виїхав до Москви, не давши єпископам ніяких розпоряджень, Українська православна церква залишилася без очолення.<ref name="Cipin">[http://azbyka.ru/otechnik/Vladislav_Tsypin/istorija-russkoj-tserkvi-1917-1997/6 Цыпин В., прот. История Русской Церкви (1917–1997). В 9 т. Т. 9. М., 1997.]</ref> Зв'язку через лінію фронту зі Священноначалієм Руської Православної Церкви в Москві не було. З цієї причини, 18 серпня 1941 року по ініціативи архієпископа Олексія (Громадського) було скликано єпископську нараду у Почаївській лаврі. На на нараді
православні єпископи прийняли рішення про те, що Українська Православна Церква до проведення Всеукраїнського Собору (який повинен остаточно вирішити питання про становище православної Церкви) залишається в канонічній залежності від Московського Патріархату, переходячи до автономного характером управління. Головою було обрано найстарішого за хіротонією архієпископа Олексія (Громадського). Щоб зрозуміти, що дії єпископів були не тільки вимушеними але й законними, потрібно розглянути "Постанову Святійшого Патіарха, Священного Синоду і Вищої Церковної Ради Православної Російської Церкви, від 7/20 листопада 1920 № 362"<ref name="cerkovnie_vedomosti_1">
[http://www.diocesedegeneve.net/j2/images/pdf2/Vedomosti/1922/1-1922.pdf Постановление Святейшего Патриарха, Священного Синода и Высшего Церковного Совета Православной Российской Церкви, от 7.20 ноября 1920 года № 362 // "Церковные Ведомости", №1, 15/28 марта 1922 г. - С. 2-3]</ref> У другому пункті цієї постанови сказано: "У разі, якщо єпархія, внаслідок пересування фронту, зміни державного кордону і т.п. виявиться поза всяким спілкування з Вищим Церковним Управлінням або саме Вище Церковне Управління на чолі з найсвятішим Патріархом чомусь