Вікіпедія

Українська автономна православна церква: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2:
'''Украї́нська Автоно́мна Правосла́вна Це́рква'''  (не плутати з "Українською автокефальною православною церквою" [[Українська автокефальна православна церква| УАПЦ]]) — церковна організація створена 18 серпня [[1941]] на Обласному Соборі Єпископів у [[Почаїв|Почаєві]] під проводом митрополита [[Алексій (Громадський)|Алексія Громадського]]; діяла під час німецької окупації на [[Волинь|Волині]] й Наддніпрянщині.
 
Українська Автономна Православна Церква визнавала канонічне підпорядкування [[Московський патріархат|Московській Патріархії]], посилаючись на рішення Священного Собору Православної Російської Церкви 1917-1918 року,<ref name="Sobor1918">[http://www.sedmitza.ru/data/2009/12/08/1234930616/14_18.pdf Определение Священного Собора Православной Российской Церкви по проекту Положения о временном Высшем управлении Православной Церкви на Украине 7 (20) Сентября 1918 года. // Собрание определений и постановлений священного собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг. М., 1994. Вып. 4. C. 15-19.]></ref> яке запевнялонадавало автономію церкві в Україні. Охоплювала переважно тих вірних, які орієнтувалися на традиційну Російську Церкву: серед її ієрархів були москвофіли [[Пантелеімон (Рудик)]], [[Іоан (Лавриненко)]] та ін. Складалася із 15 єпископів на чолі з митрополитом Волинським і Житомирським та екзархом всієї України [[Олексієм|Олексій (Громадський)]]; до неї приєдналися частково монастирі Волині й Наддніпрянщини, включно з [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерською Лаврою]]. Значну кіль­кість прихильників Українська Автономна Православна Церква мала на [[Волинь|Волині]], в [[Чернігівська область|Чернігівській]], [[Дніпропетровська область|Дніпропетровській]], [[Миколаївська область|Миколаївській області]] та в [[Київ|Києві]]. Їй підпорядковувалася [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерська]] та [[Почаївська лавра|Почаївська лаври]], було відновлено діяльність [[Кременецька духовна семінарія|Кременецької духовної семінарії]].
 
Діальність Української Автономної Православної Церкви поряд з автокефальною церквою (остання під проводом митрополита [[Полікарп (Сікорський)|Полікарпа Сікорського]]) довела до гострої боротьби між двома православними церквами, загостреної через втручання німецької адміністрації, яка протеґувала автономістів. Спільна нарада представників обох церков (митрополит Олексій, архієпископ [[Никанор Абрамович]], єпископ [[Мстислав Скрипник]]) у [[Почаївська Лавра|Почаївській Лаврі]] (8. 10. 1942) не дала позитивних наслідків (дивись «[[Акт поєднання]]»). Після вбивства митр. Олексія (7. 5. 1943) партизанами Українську Автономну Православну Церкву очолив архієпископ [[Дамаскін (Малюта)]]. Після арешту останього органами [[НКВС]], в квітні [[1944]] був призначений тимчасовий глава Церкви — архієпископ [[Пантелеімон (Рудик)]]. Загострення між двома православними церквами тривало у [[1943]]—[[1944]] роках аж до відходу німців, коли частина ієрархії Української Автономної Православної Церкви виїхала на Захід, де влилася до Зарубіжної Російської Церкви, а єпископи і священники, що залишилися під совєтами, приєдналися до Російської Православної Церкви.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_автономна_православна_церква