Радянський партизанський рух на території України у часи Другої світової війни: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 54:
 
Численні накази вищого військового керівництва орієнтували партизан на вчинення диверсій і знищення живої сили ворога, проте немає жодного документа, де вказувалось би на необхідність захищати мирне населення. Провокуючи гітлерівців на масові розправи, диверсанти насправді виконували директиву Москви: «Зробити нестерпним життя мирного населення і піднімати народ на боротьбу проти окупантів».<ref name="ІП">[http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/03/2/28636/ Юрій Поташній. Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко // Історична правда. 2 березня 2011]</ref>
 
«Жодна каральна операція гітлерівців не переривалася партизанами, бо було вигідно, щоби відбувалось якнайбільше звірств з боку німців, - каже представник Українського інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Бутко. - Усі знали, що німецькі окупанти за кожного вбитого солдата розстрілюють до 100 чоловік, і цього наказу вони невідступно дотримувалися. А підпільники та партизани, вбивши німця, навіть не прикопували трупа».<ref name="ІП" />
 
Радянські партизани, як і німці, наводили жах на цілі райони, спалювали села і міста, проводили каральні походи. Таким чином, населення знаходилося між молотом і ковадлом. Деякі населені пункти поперемінно «утихомирювали» то німці, то партизани. [[8 травня]] [[1943]] партизани напали на опорний пункт, організований німцями для своєї самооборони від радянських партизан. Вони вбили 127 цивільних осіб, що були бійцями німецької самооборони, включаючи дітей, спалили будинки й викрали на продаж майже 100 корів і 70 коней. Через два місяці каральна експедиція німців проти партизан перетворила на попіл все те, що ще залишилося. При цьому німці вбили тільки близько 10 чоловік, та погнали на роботу до [[Німеччина|Німеччини]] близько 3000.