Станіслав Конарський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення
Рядок 39:
У 1722 році Конарського відправляють до Варшави в якості вчителя поетики й риторики у місцевий коледжу ордену піарів. В цій роки починається складати перші свої твори. У 1725–1727 роках навчався у Collegium Nazarenum у Римі. Після цього викладав тут риторику. Після цього продовжив навчання у Франції, Німеччині та Австрії.
 
ПоповерненюПо поверненню до Речі Посполитої у 1732 рцоіроці розпочав роботу на зібранням конституцій та законів Сейму — Volumina Legum. Під час війни за польську спадщину підтримав [[Станіслав Лещинський|Станіслава Лещинського]]. Після поразки останнього на деякий час залишив Польщу й перебрався до Франції. Тут він ознайомився із ідеями Французького Просвітництва. По поверненню на батьківщину став їх натхненим поширювачем у Польщі. У 1736–1740 роках викладав у Жешуві. У 1740 році заснував у Варшаві навчальний заклад «[[Колегіум нобіліум|Collegium Nobilium]]».
 
У 1747 році заснував у Варшаві державно-довідкову бібліотеку, що стала першою в Європі. В подальшому провів реформу освіти в учбовихнавчальних закладах ордену піорів, завершивши її у 1755 році, впроваджуючи в програму навчання польська та іноземні мови (викладання велося на латині), приділяючи особливу увагу природничим і точним наукам, географії та історії.
 
Надалі приділяв усю свою увагу поширенюпоширенню просвітницьких ідей, реформуванюреформуванню освіти, літературній діяльності. Помер 1773 року у Варшаві.
 
== Творчість ==
Рядок 50:
С.Конарський виступав за чистоту польської мови, продовження ренесансних традицій, звернення до поетики класицизму. Був автором численних латинських віршів на політичні та суспільні («Консул і понтифік»), релігійні (елегії у 3 книгах на честь Діви Марії). Частина увійшла до збірок «Усі вірші», що вийшла у 1778 році (після смерті автора).
 
Також створювстворив першу в Польщі трагедію у русі класицизму — «Трагедія Епамінонда» 1756 року, де античний сюжет використовується для втілення сучасної проблематики: конфлікт мислячої особистості з догматами застарілого механізму влади. До того ж відомий своїми перекладами французьскихфранцузьких драматургів та письменник — П.Корнеля, Ж.Расіна, Вольтера.
 
== Вшанування ==