Аббасидський халіфат: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
категоризація: вилучено надкатегорії
44tuna (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 10:
Оскільки халіф поєднував в своїх руках світську та духовну владу і був головою ортодоксального ісламу, то повстання проти існуючих порядків, викликані наприклад великими податками чи утисками знаті й чиновників, часто ставали також ідеологічними конфліктами й набували форми [[сектантство|сектантства]], [[єресь|єресей]] чи відновлення старих доісламських вірувань. Найзначнішими з них були — виступи під керівництвом [[Сумбад]]а в [[Хорасан]]і ([[755]]), повстання [[Муканна|Муканни]] ([[776]]–[[783]]) в Середній Азії, селянська війна [[хураміти|хурамітів]] ([[816]]–[[837]]) під керівництвом [[Бабек]]а в [[Азербайджан]]і та Західному Ірані, повстання під керівництвом [[Маз'яр]]а в [[Мазендеран]]і ([[839]]) та інші.
 
Характерною особливістю суспільства Аббасидського халіфату було тривале існування сильного [[Рабовласницький лад|рабовласницького ладу]]. Праця [[Рабство|рабів]], переважно іноземного походження використовувалася не лише в побуті та ремеслах, але й в сільському господарстві й особливо в системі штучного зрошування. У найбільш розвинутому аграрному регіоні халіфату — Південному Іраку та в [[Хузестан]]і для обробки цілини, проведення каналів, вирощування бавовни та цукрової тростини використовували [[зинджзіндж]]ів — рабів зі Східної Африки. У [[869]]–[[883]] роках відбулося могутнє [[повстання зиджівзінджів]], яке халіфські війська ледь придушили. Після того, хоч рабство й збереглося, але загальна кількість рабів та їхнє значення в господарстві почали швидко зменшуватися.
 
Вже з кінця [[8 сторіччя]] посилення місцевої знаті, що привласнювала державні землі, дозволило прикордонним регіонам Аббасидського халіфату стати незалежними від багдадського уряду. Сепаратистські прагнення феодалів збіглися з прагненням місцевого населення звільнитися від арабського панування. Виникли місцеві династії [[Ідрісиди|Ідрісидів]] ([[788]]–[[985]]) в [[Марокко]], [[Аглабіди|Аглабідів]] ([[800]]–[[909]]) в [[Іфрикія|Іфрикії]], а з [[821]] року почалося відокремлення Ірану де панували [[Тахіриди]] ([[821]]–[[873]]), [[Саффариди]] ([[867]]–[[908]]), [[Саманіди]] ([[875]]–[[999]]), [[Газневіди]] за [[Махмуд Газневі|Махмуда]] та [[Маруд]]а та деякі інші дрібні місцеві династії. Особливо запеклою й успішною була боротьба народів Середньої Азії та [[Закавказзя]], що завершилася в 9 сторіччі відновленням місцевої державності.