Державець: відмінності між версіями

'''Держа́вець''' або '''державця'''  — [[феодал]] у [[Велике князівство Литовське|Литовському великому князівстві]], [[Річ Посполита|шляхетській Польщі]] у [[XV]]—–[[XVIII]]  ст., що довічно або протягом певного часу користувався державними земельними [[Маєток|маєтностями]].

''Державцем'' міг бути [[магнат]], [[Шляхта|шляхтич]] або представник [[козак|козацької]] старшинської верхівки, якого литовський великокнязівський або польсько-королівський уряди нагороджували за службу маєтностями. За правним статусом маєтності державця були близькими до [[Рангові маєтності|рангових маєтностей]] на Лівобережній Україні. Користуючись прибутками з маєтності, ''державець'' не мав права маєтність продавати, дарувати, заповідати, закладати за борги.

На Лівобережній Україні ''державці'' були позбавлені маєтностей після вигнання польсько-королівських загарбників на початку визвольної війни Українського народу [[1648]]—[[1659]]  рр.; на Правобережній Україні  — після її приєднання до Російської держави у кінці [[XVIII]]  ст..

''Державець'' був тимчасовим власником та керівником ''державних'' маєтків у [[ВКЛ|Великому князівстві Литовському]], яких до [[XVIII]] &nbsp;ст. називали [[намісник]]ами та [[тіун]]ами. Такий уряд, «державство» часто давалося в якості «юрґельту» ([[Пенсія|пенсії]])<ref>с. 566 том 26, «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею для разбора Древних Актов», г. Вильна, 1899 г. {{ref-ru}}</ref><ref>Галубовіч В. Матэрыялы па гісторыі скарбу ВКЛ у кнігах запісаў за перыяд праўлення Уладзіслава IV Вазы // Białoruskie Zeszyty Historyczne. &nbsp;— Nr 17. &nbsp;— Białystok, 2002. &nbsp;— S. 73-87. {{ref-be}}</ref>.

* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.&nbsp;— м. Луцьк: Вежа, 2000&nbsp;р.

* Радянська енциклопедія історії України.&nbsp;— Київ, 1969.&nbsp;— т. 1.