Валентність: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
змінив визначення бо це було не вірно! |
добавив Визначиння хіміічних елементів для унформаціі |
||
Рядок 9:
Розвиток поняття валентності у спробах краще зрозуміти склад і будову речовин привів до його розщеплення на кілька окремих концепцій: іонна валентність, ковалентність, [[ступінь окиснення]], [[координаційне число]]. Те чи інше поняття з цього переліку застосовують залежно від способу взаємодії атомів. Класична теорія валентності стикається зі складнощами вже для [[нітроген]]у: як у катіоні [[амоній|амонію]] NH{{su|p=+|b=4}}, так і в більшості неорганічних оксигеновмісних сполук ковалентність нітрогену становить 4 (і принципово не може сягнути 5), тоді як класичне визначення його валентності в оксиді N<sub>2</sub>O<sub>5</sub> чи відповідній йому [[нітратна кислота|нітратній кислоті]] дає 5.
== Визначиння валентності хімічного елемента ==
Для визначення валентності елементів не обов’язково складати структурні формули. Зверніть увагу на те, що сумарне число зв’язків атомів одного елемента завжди дорівнює сумарному числу зв’язків усіх атомів іншого елемента, тобто, якщо помножити число атомів певного елемента в молекулі на його валентність, то такий добуток буде однаковим для всіх елементів у цій сполуці. Наприклад, у молекулі вуглекислого газу СO<sub>2</sub> Карбон чотиривалентний (загальне число зв’язків дорівнює 1 ∙ IV = 4), а Оксиген двовалентний (загальне число зв’язків дорівнює 2 ∙ II = 4).
Загальне число одиниць валентності всіх атомів одного елемента в сполуці дорівнює загальному числу одиниць валентностей усіх атомів іншого елемента.
На підставі цього можна визначати валентності елементів у будь-якій сполуці, яка складається з двох хімічних елементів (ці сполуки називають бінарними). Для цього можна використати такий алгоритм:
1: Указуємо валентність елемента з постійною валентністю.
2: Множимо число атомів цього елемента на його валентність.
3 ∙ II = 6; 2 ∙ II = 4; 4 ∙ I = 4;
3: Ділимо отримане значення на число атомів іншого елемента.
6 : 2 = III; 4 : 1 = IV; 4 : 1 = IV
4: Записуємо значення валентності над символом цього елемента.
Як ми вже згадували, деякі елементи в сполуках проявляють постійну валентність, тобто, незалежно від сполуки, у цих елементів може бути тільки одне значення валентності. Ці елементи та їхню валентність треба запам’ятати. Інші елементи можуть проявляти різні валентності, залежно від різних умов.
Деяким [[хімічний елемент|хімічним елементам]] притаманна стала валентність, а деяким — змінна. Наприклад, [[Гідроген]], [[Натрій]] і [[Калій]] у своїх сполуках бувають тільки одновалентні, [[Кальцій]], [[Барій]], [[Магній]], [[Цинк]] і [[Оксиген]] — тільки двовалентні, а [[Бор]] і [[Алюміній]] — тільки тривалентні. Більшість хімічних елементів мають змінну валентність. Так, [[Купрум]] може бути одновалентним (CuCl) і двовалентним (CuCl<sub>2</sub>), [[Ферум]] — двовалентним (FeCl<sub>2</sub>) і тривалентним ([[Хлорид заліза(ІІІ)|FeCl<sub>3</sub>]]), [[Карбон]] — двовалентним ([[Монооксид вуглецю|CO]]) і чотиривалентним ([[Діоксид вуглецю|CO<sub>2</sub>]]), [[Сульфур]] — чотиривалентним ([[Діоксид сірки|SO<sub>2</sub>]]) та шестивалентним ([[Триоксид сірки|SO<sub>3</sub>]]) тощо.
| |||