Ю: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м зображенння File:GlagolitsaJu.gif замінене на більш якісне File:Glagolitic yu.svg
Рядок 7:
}}
 
'''Ю, ю''' (назва — ю) — [[Буква|літера]] [[українська абетка|української]] та інших слов'янських [[Кирилиця|кириличних абеток]] (29-та в [[Болгарська абетка|болгарській]], 31-ша в [[Білоруська абетка|білоруській]], 32-а в [[Російська абетка|російській]] та [[Українська абетка|українській]] (до 1990 року в українській абетці була 31-ою); з [[Сербська абетка|сербської]] виключена в середині [[XIX століття]], в [[Македонська абетка|македонську]], побудовану за зразком нової сербської, не вводилася). Використовується також в письменностях деяких неслов'янських мов. В [[Кирилиця|кирилиці]] зазвичай вважають 33-ою за порядком ([[Файл: Early Cyrillic letter Yu.png | 30px]]), в [[Глаголиця|глаголиці]] за рахунком 34-а ([[Файл: GlagolitsaJuGlagolitic yu.gifsvg | 14px]]). Числового значення не має. Назва в слов'янській азбуці збігається з сучасним — «ю»; у [[Старослов'янська мова|старо-]] та [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янській]] мовах так виглядає знахідний відмінок від короткої форми займенника {{lang-cu | она}} ({{lang-uk | її}}), але збіг цього слова з назвою букви може бути випадковим. Походження кириличної літери — [[Грецька абетка|грецька]] лігатура {{lang-el2 | IǑ}}, {{lang-el2 | ιǒ}} ({{lang-el2 | ΙΟΥ}}, {{lang-el2 | ιου }}); для глаголичної форми загальноприйнятої теорії немає, але найчастіше її співвідносять з [[Латинський алфавіт|латинським]] [[диграф]] ом {{lang-la2 | IU }} ({{lang-la2 | iu}}).
 
Накреслення в кирилиці мало небагато варіантів, яке в основному розрізнялося положенням сполучної рисочки (вона могла бути посередині, як у нинішніх шрифтах, або зверху, а також похилою). Використовувалися варіанти і з різною величиною елементів літери: щось на зразок '''ГО''' із з'єднанням по верхньому краю ''o'', зазвичай така форма говорить про північне походження рукопису. Ця форма іноді потрапляла і в друкарські шрифти, наприклад у видання [[Франциск Скорина|Франциска Скорини]].