|
[[Поляки]] після битви відступили під [[Любар]], чекаючи на [[піхота|піхоту]] та [[артилерія|артилерію]], які підтягнулися в ніч з [[14 вересня|14]] на [[15 вересня]]. [[Московське царство|Московське]] військо почало окопуватися. [[Василь Шереметьєв]] тільки зараз почав здогадуватися, що він має перед собою могутню коронну армію, а не маленький [[Об'єднання військове|корпус]] [[Потоцький Станіслав Ревера|Потоцького]], як вважав раніше. Якщо він ще й мав якісь сумніви, то на наступного дня, побачивши все військо [[Річ Посполита|польське]] (близько 30 000 чоловік), повністю усвідомив, в якій страшній ситуації він опинився. Побачивши, що стоячій перед ним силі додатково допомагають 15 000 [[Кримські татари|татар]], [[Московське царство|московський]] [[воєвода]] наказав всій армії сховатися в [[Табір|таборі]]. [[Московське царство|Московсько]]-[[Козаки|козацьке]] військо (близько 50 000 солдатів), окопавшись, стояло [[фронт]]ом на південний захід, ліве крило притулилось до [[Чуднів|Чуднова]], а праве до [[Любар]]а. Ця позиція, хоча й була зручною для оборони, не забезпечувала достатню кількість води та їжі. На правому крилі стояли [[козаки]], а зліва [[московити]].
[[Табір]]Польсько-татарський [[Річ Посполита|польський]]табір став на південь від пагорба, ліве крило впиралося в річку [[Случ (притока Горині)|Случ]], а праве було відтягнуте. Зайнята позиція давала [[Річ Посполита|польсько]]-[[Кримське ханство|татарському]] війську легкий доступ як до води, так і до провіанту.
[[15 вересня]] два війська почали обстрілювати позиції супротивника артилерійським вогнем. [[16 вересня]] війська [[Василь Шереметьєв|Шереметьєва]] закінчили будівництво польових укріплень. Вони залишилися задоволені виконаною роботою, вважаючи свої позиції стійкими до штурму.
== Битва основних сил ==
Битва почалася з перестрілки, потім опівдні [[Річ Посполита|польські]]польсько-татарські війська вийшли в поле, далеко від своїх укріплень. Вони були вишикувані традиційним способом, тобто [[піхота]] і [[артилерія]] в центрі, [[кіннота]] з [[драгун]]ами на [[фланг]]ах. [[Польний гетьман коронний|Гетьман польний коронний]] [[Єжи-Себастьян Любомирський]] стояв навпроти [[Козаки|козацького]] війська [[Цюцюра Тиміш|Цюцюри]], а [[Великий гетьман коронний|гетьман]] [[Потоцький Станіслав Ревера|Станіслав Ревера Потоцький]] мав перед собою [[Московське царство|московську]] армію. [[Кримські татари|Татари]] перебували попереду і на флангах: на крайньому правому крилі — [[Нуреддин]] [[Мурад Ґерай]], на крайньому лівому — [[Сафа Ґерай]].<ref>Герасимчук В. Чуднівська кампанія 1660 р. — Львів, 1913. — c. 27-37</ref>
[[Московське царство|Московсько]]-[[Козаки|козацьке]] військо чекало в укріпленому [[Табір|таборі]], сподіваючись, що противник виснажиться штурмуючи їх. Щоб спровокувати [[Річармію Посполита|польську]] арміюпротивника до нападу, частина сил [[Василь Шереметьєв|Шереметьєва]] періодично виходила за межі укріплень, а потім відступала. Великий бій почався близько полудня «за високий пагорб, що лежав між лівим крилом [[Московське царство|московського]] і правим крилом [[Річ Посполита|польського]] війська». [[Московське царство|Московський]] [[воєвода]] віддав наказ 4 [[рота]]м піхоти з 4 гарматами зайняти цей пагорб і утримувати його за будь-яку ціну, тому що з цієї важливої позиції можна було обстрілювати його війська.<ref name="ReferenceB">Герасимчук В. Чуднівська кампанія 1660 р. — Львів, 1913. — c. 37</ref> [[Річ Посполита|Польська]] кавалерія ціною великих втрат прогнала частину [[Московське царство|московської]] піхоти з цього пагорба, який охороняв доступ до ворожих позицій. Здобуту позицію зайняли драгуни фон Бокума. Натомість, [[Московське царство|московська]] кавалерія вибила [[Річ Посполита|польських]] драгунів з пагорба. Згодом, кілька загонів [[Річ Посполита|польської]] піхоти підтримали драгунів, і, в результаті, пагорб опинився у [[Річ Посполита|польських]] руках. Війська [[Василь Шереметьєв|Шереметьєва]] вперто намагалися відбити пагорб, але подальші [[Атака|атаки]] [[Московське царство|московської]] піхоти були відбиті. Коли [[воєвода]] для захоплення пагорба знову кинув кінноту, [[Потоцький Станіслав Ревера|Потоцький]] кинув на неї дві [[Панцир (бойове спорядження)|панцерні]] [[Корогва (підрозділ)|корогви]], «закипіла гаряча битва, билися з великим завзяттям і напругою, то одні, то інші брали гору. Зрештою [[Московське царство|московська]] кіннота, зазнавши великих втрат, стала відступати. Ще деякий час билася піхота, але й вона також відступила».<ref name="ReferenceB"/>
Поляки переслідували їх аж до валів [[Табір|табору]] [[Московське царство|московсько]]-[[Козаки|козацького]] війська. [[Василь Шереметьєв|Шереметьєв]], зайнятий обороною [[Табір|табору]], не зміг надати допомогу захисникам пагорба. Під час цієї битви [[Річ Посполита|польське]] ліве крило [[Єжи-Себастьян Любомирський|Любомирського]] атакувало [[Козаки|козаків]] [[Цюцюра Тиміш|Цюцюри]], які займали правий бік [[Московське царство|московсько]]-[[Козаки|козацького]] [[Табір|табору]].
|
