Алмазів Олекса Дмитрович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 15:
| країна = {{UNR}}
| вид збройних сил = {{fАрміяУНР}}
| рід військ =
| роки служби = [[1918]]–[[1952]]
| звання = {{Ранг|країна=УНР|звання=Генерал-хорунжий}}
| формування = [[Алмазівці|Окрема гірська батарея Гайдамацького коша Слобідської України]]
| командування =
| битви = '''[[Перша світова війна]]'''<br/>Бій під [[Крев
| нагороди =
{{{!}}
{{!}} {{Орден «Залізний хрест» (УНР)}} {{!!}} {{Хрест Симона Петлюри}}
Рядок 29:
}}
'''Олександр Дмитрович Алмазов''' ({{н.}} {{ДН|6|1|1886}}, [[Херсон]] — {{Пом}} {{ДС|13|12|1936}}, [[Луцьк]]) — український військовий і [[громадський діяч]], [[генерал-хорунжий]] [[Армія УНР|Армії
== Життєпис ==
Олекса Алмазов народився [[6 січня]] [[1886]] року в [[Херсон]]і, походив з родини чиновника. Закінчив [[Тифліс]]ьке реальне училище, у 1907 році — Олексіївське піхотне юнкерське училище. 1 грудня 1907 року склав іспит на переведення до артилерії в [[Михайлівське артилерійське училище|Михайлівському артилерійському училищі]], вийшов [[підпоручик]]ом до [[Лібава|Лібавської]] фортечної артилерії. З 20 листопада 1911 року служив у Ковенській фортечній артилерії.
19 липня 1914 року закінчив курс електротехніки на [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзькому]] гарматному заводі. З 18 листопада 1915 року — командир 2-ї батареї 1-го дивізіону 11-ї важкої артилерійської бригади. З 1 грудня 1916 року — командир важкої батареї 53-го окремого важкого [[Артилерійський дивізіон|артилерійського дивізіону]]. З 1 травня по 20 грудня 1917 року — командир цього дивізіону. Одержав звання [[полковник]]а за бойові заслуги у бою під [[Крев]]ом (15 серпня 1917 року). За [[Перша світова війна|Першу світову війну]] був нагороджений усіма орденами до [[Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира|Святого Володимира]] IV ступеня з мечами та биндою, орденом [[Орден Святого Георгія|Святого Георгія]] IV ступеня (за бій під Кревом, де був отруєний газами).
Рядок 47 ⟶ 46:
== Цивільне життя ==
У 1923 році, після перебування у таборах для інтернованих українських вояків, працював помічником [[маркшейдер]]а на вугільній шахті товариства «Сатурн». У 1926 році переїхав до [[Чехословаччина|ЧехоСловаччини]], де в 1930 році закінчив гідротехнічний відділ [[Українська господарська академія|Української господарської академії]] у [[Подєбради|Подєбрадах]].
Переїхав до [[Луцьк]]а. Працював інженером-гідротехніком.
Активний учасник українського національного руху. Голова філії [[Український Центральний Комітет|Українського Центрального Комітету]]. Один із провідних діячів [[Волинський громадський комітет допомоги голодуючим на Україні|Волинського громадського комітету допомоги голодуючим на Україні]]<ref>Микола Литвин, Кім Науменко. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. — Львів; Харків, 2007. — С. 30.</ref><ref>Петро Андрухов. 600 імен Великої Волині. — Остріг, 1993. — С. 3.</ref>.
Рядок 56 ⟶ 55:
== Вшанування пам'яті ==
* Іменем Олекси Алмазова названо вулицю у [[Шевченківський район (Львів)|Шевченківському районі]] м. [[Львів|Львова]] ([[вулиця Генерала Алмазова]]).
* Також на його честь названо вулицю у [[Винники|Винниках]] (передмісті Львова).
=== У кінематографі ===
23 травня 2010 року Херсонський осередок СУМ в Україні презентував короткометражний документальний фільм «Генерал-хорунжий Олекса Алмазов».
== Архівні документи ==
| |||