Харлампович Костянтин Васильович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Katz (обговорення | внесок) |
||
Рядок 10:
У 1919 був обраний академіком ВУАН (за пропозицією [[Багалій Дмитро Іванович|Д. Багалія]]), але до Києва не зміг переїхати. Продовжував викладати в Казанському університеті та у військовій школі командного складу, працював у Музейній комісії. Як її голова вимагав, щоб реквізовані у церкви коштовності передавалися до музеїв, а пам'ятки історії краю охоронялися. Це викликало невдоволення адміністрації, й у вересні 1924 року Харламповича було заарештовано.
У січні 1925 року без суду засланий до [[Оренбург]]а, потім [[Актюбінськ]]а та Тургая ([[Казахстан]]) за «зберігання контрреволюційної літератури» (а саме 32-го тому «Известий» Казанського товариства археології, історії та етнографії). На засланні продовжував наукову працю, видав монографію про повстання тургайських «киргизів» (казахів) у 1916–1917 роках. Після звільнення 1928 року переїхав в Україну, оселився у Ніжині. У березні 1929 року позбавлений звання дійсного члена ВУАН, проте продовжував наукову працю в ВУАН, зокрема в історичній секції [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевського]] і в журналі «Україна» та в Комісії соціально-економічної історії Д. Багалія. Друкувався у часописі «Україна», працював у Педагогічній комісії ВУАН. З 1930 року жив у Києві в далеких родичів, брав участь у створенні Комісії для досліджень з історії Близького Сходу та Візантії ВУАН. Заради заробітку коректував у Дерржвидаві журнали «Історик-марксист» та «Економіст-марксист», без платні комплектував бібліотеку Науково-дослідного інституту педагогіки,
== Наукова діяльність ==
| |||