Ніхто не хотів помирати: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Hjvfy (обговорення | внесок)
стильові правлення
Рядок 44:
== Сюжет ==
 
В центрі подій родина Локіс ([[ведмідь]] в перекладі з литовської). Події віднесені до [[1947]] року. Для [[1965]] року, року створення фільму, це було звертання до нещодавнього і болючого для національних республік минулого. В селищі вбили чергового голову радгоспу. І те, що це п'ятий убитий за минулий рік — покажчик, що убивства відбуваються зовсім не на побутовому грунтіґрунті. Кінострічка переводить події в побутову площину, бо сини загиблого Локіса присягають помститися. Тим часом посаду голови радгоспу посів Вайткус, що і сам був «лісовим братом»… Фільм розгортається як черговий [[детектив]], тільки на національну тематику. Але то були камуфлюючі засоби.
 
Лише в Прибалтиці та в Західній Україні ще добре пам'ятали справжні роки зміцнення радянської влади на околицях радянської імперії. Вони супроводжувались репресіями проти національних народів, убивствами і масовим засланням «небезпечних» до [[Сибір]]у. Представники радянської влади вдирались до приватних осель, наказували зібрати тільки теплі речі і вивозили арештованих разом з малими дітьми до радянських [[Концтабір|концтаборів]]. Проявом спротиву загарбникам і стануть партизанські загони — «лісові брати» в Прибалтиці та загони УПА в Україні. Партизанська війна за підтримки місцевих мешканців у деяких районах триватиме до [[1956]] року. Але як у більшості тоталітарних держав справжні причини спротиву державній владі та масштаби репресій старанно приховувались десятиліттями.
Рядок 52:
Це була лише шоста кінострічка щойно створеної Литовської кіностудії. Торкнутися пекучіх проблем встановлення радянської влади в [[Литва|Литві]] і насмілився кінорежисер. Але це був [[детектив]] лише за формою, що приховувала зіткнення народу з пробудженою самосвідомістю — з імперськими амбіціями агресивної держави. І кінострічку «поклали на полицю» — подалі від гріха оприлюднення.
 
Кінорежисер ризикнув вдруге. Без дозволу очільників Литовської кіностудії він приховано вивіз кінострічку в Москву і передав її в Держкіно. За порушення трудової дисціплінидисципліни Вітаутаса Жалакявічюса могли звільнити з роботи. Керівництво Держкіно подивилось детектив з лояльними до радянської влади представниками родини Локіс і — дозволило її кінопрокат. Дивним чином кінострічка «Ніхто не хотів умирати» Литовської кіностудії виборола головний приз на [[Кінофестиваль|кінофестивалі]] в місті [[Київ]] і навіть стала лавреатомлауреатом премії Ленінського комсомолу (!). Так Жалакявічюс витяг щасливий жереб, а переможців — не судять.
 
== Джерела ==