Щепотьєв Володимир Олександрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучена Категорія:Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка; додана [[Категорія:Викладачі Полтавського... |
Katz (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Володи́мир Олекса́ндрович Щепо́тьєв''' (* {{ДН|25|10|1880}}, [[Полтава]] – †{{ДС|9|11|1937}}, тюрма НКВД СССР у [[Полтава|Полтаві]]) — український музикознавець, фольклорист, педагог.
Жертва сталінського терору.
== Життєпис ==
[[Файл:Щепотьєв Володимир Олександрович.jpg|міні|Щепотьєв Володимир Олександрович]]
Народився в сім’ї дрібного чиновника, росіянина за національністю. Навчався в Полтавській духовній семінарії (закінчив 1900 р.) та на словесному відділенні Петербурзької духовної академії (1904). Відтоді до 1917 р. викладав російську словесність у Полтавській музичній школі Ахшарумова (1904–1910) та дівочому єпархіальному училищі.
Впродовж 1917–1928 рр. – викладач Полтавського учительського інституту та історико-філологічного факультету Харківського університету (1921 р. ці заклади об’єдналися в Інститут народної освіти).
У 1921– 1923 рр. – ректор ІНО
З 1 березня 1926 р. – професор української та зарубіжної літератури і мовознавства Полтавського педінституту.
Володів грецькою, латинською, французькою мовами. За сумісництвом був завідувачем кабінетом мови і фольклору Полтавського краєзнавчого музею та працівником наукового товариства дослідження пам’яток старовини і мистецтва на Полтавщині (утворене 1917 р.). Як член Етнографічної комісії при ВУАН, вивчав місцевий фольклор і висвітлював цю тему в академічних збірниках. У 1920-х рр. брав участь в мистецькому і театральному житті Полтави (завідував літературною частиною драмтеатру), переклав низку п’єс і лібрето для оперного театру. Його громадсько-культурна робота зосереджувалась, головним чином, в організації народних читань, освітній та церковній діяльності. 1917 р.
== Література ==▼
організовував і певний час керував Першою українською гімназією ім. Котляревського.
На поч. 20-х рр. очолив раду Церковного братства у Полтаві, яке боролося за відродження української автокефальної церкви.
У березні 1928 р. заарештований як член СВУ і засуджений до адміністративної висилки на Урал, де жив протягом 5 років і працював у м. Славгороді, викладаючи російську мову в місцевому сільськогосподарському технікумі.
Повернувшись 1934 р. в Україну, мешкав з дружиною у родичів у с. Веприку на Гадяччині. Доступу до науково- педагогічної роботи не мав.
22 вересня 1937 р. заарештований вдруге за вигаданим звинуваченням у “контрреволюційно-націоналістичній агітації” та належності до міфічної “антирадянської організації”. Після катувань розстріляний.
1958 р., за поданням сина, реабілітований.
▲== Література ==
* {{ЕУ}}
* ''Бабенко Л. Л.'' Блискучий талант: Щепотьєв Володимир Олександрович // Реабілітовані історією. – К.; Полтава, 1992. – С. 64–69
* ''Ротач П.'' Затоптане вогнище: Володимир Щепотьєв як творча особистість і жертва сталінщини // Архівний збірник. – Полтава, 1993. – С. 56–65
* Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина: Уклав П. Ротач // АУ. – 1966. – № 6. – С. 98
* ''Ротач П.'' Славне життя і мученицька смерть Володимира Щепотьєва // Український засів. – Х., 1993.
* ''Граб В.'' Під пресом 37-го.. // Зоря Полтавщини. – 1989. – 10 жовт.
[[Категорія:Народились 1889]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
| |||