Битва при Могачі (1526): відмінності між версіями

На відміну від кривавих суперечок між католиками й протестантами Європи тих часів, турки не забороняли жодну з релігій, хоча навернення [[іслам]] усіляко заохочувалось. Скориставшись хаосом повоєнних років та зародженням нового мусульманського суспільства, багато простих угорців, що прийняли іслам ([[магьяраби]]), зуміли піднятись кар’єрними сходами воєнних станів Османської імперії. Жителі північних угорських земель чинили туркам більший опір, створюючи загони гайдуків. Багато-хто також тікав до сусідніх словацьких земель на північ. Слід також враховувати, що турки підкорили тільки Центральну Угорщину, периферійні західні та північні регіони з новою угорською столицею — містом [[Пожонь]] (сучасна словацька [[Братислава]]) були анексовані австрійськими Габсбургами, які перетворили їх на буфер між німецькими й османськими територіями. Таким чином, в угорців початку XVI століття фактично не було вибору. Якщо б угорців не підкорили [[турки]], то це зробили б [[німці]]. Після невдалої облоги Відню,Відня [[австрійці|австрійські німці]] приступають до рішучіших дій проти турків, починається поступова «[[реконкіста]]» Балканського півострова.

Після битви при Могачі європейські нації, почали вживати спроб об’єднання з метою протистояння загрозі ісламізації Європи. Ця стратегія принесла перший успіх у [[Битва при Лепанто|битві при Лепанто]]. Окрім того, незважаючи на свій первинний успіх, саме в Угорщині турки вперше стикнулись із західноєвропейською соціально-політичною структурою, яка мала сильний німецький вплив та вже істотно відрізнялась від орієнталізованих греко-слов’янських держав балканського регіону, з такою легкістю підкорених турками. Хоча європейські цінності в Угорщині в цілому й не відповідали західним стандартам, близкість Османської Угорщини до німецьких земель створювала для них пряму загрозу і викликала гнівний опір з метою підтримання імперських амбіцій самих [[Габсбурги|Габсбургів]].