Бутугичаг: відмінності між версіями

[[Файл:Butugycheg mine.jpg|міні|праворуч|270пкс|Залишки олов'яного рудника в Бутугичазі.]]

'''Бутугичаг''' ({{lang-ru|Бутугычаг}})&nbsp;— виправно-трудовий табір, входив як окремий табірний підрозділ до [[Теньлаг]]у. Табір існував у [[1937]]–[[1955]] роках на території [[Колима (регіон)|Колимському краю]] північного сходу [[Росія|Росії]] (пізніше [[Магаданська область|Магаданської області]]). Відомий своїми смертельними [[Уран (хімічний елемент)|уран]]овими рудниками<ref>[http://old.novayagazeta.ru/data/2009/gulag01/03.html Радиоактивная птицеферма], «Новая газета»{{ref-ru}}</ref>. До складу Бутугичагу входило кілька окремих табірних пунктів: ОТП «п/я №&nbsp;14», «Дизельний», «Центральний», «Коцуган», «Сопка» і «Вакханка».

Спочатку табір входив до складу Південного гірничопромислового управління [[Дальбуд]]у ({{lang-ru|Дальстрой}}). Основний вид діяльності&nbsp;— видобуток [[Олово|олова]], збагачувальна фабрика уранової руди. 80% робочої сили складали ув'язнені (на [[1938]] рік їх загальне число мало становити 1146 осіб)<ref name="gulagmuseum.org">[http://gulagmuseum.org/showObject.do?object=7102400&language=1 Учреждения ГУЛАГа /Теньлаг /Бутугычаг ОЛП], ''gulagmuseum.org''{{ref-ru}}</ref>. Збагачувальна фабрика імені Чапаєва на [[1 лютого]] [[1950]] року підпорядковувалася Тенькинському гірничопромисловому управлінню, на [[1 жовтня]] [[1950]] року&nbsp;— входила до складу комбінату Бутугичаг. Станом на [[1 січня]] [[1950]] року табірне відділення налічувало 2243 особи<ref name="gulagmuseum.org"/>. Рудник ліквідовано наказом начальника Дальбуду [[Митраков Іван Лукич|Івана Митракова]] від [[31 січня]] [[1955]] року<ref name="gulagmuseum.org"/>. Остаточно Бутугичаг був закритий до кінця травня [[1955]] року.