Піфагореїзм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Стаття була пошкоджена вандалом. Тому відновлюю довандальну версію і прибираю службові шаблони про необхідність негайного доопрацювання.
Рядок 1:
{{Deleteslow|1=23:37, 1 січня 2016 (UTC)|2=20160101}}{{без джерел|дата=січень 2016}}[[Файл:Sanzio 01 Pythagoras.jpg|міні|200пкс|[[Рафаель Санті]]. Деталь ''Афінської школи'' — [[Піфагор]]. На чорній дошці видно зображення піфагорійський гармонії — системи, в якій октава складається з квінти та кварти]]
 
'''Піфагореї́зм''' — [[Стародавня Греція|давньогрецька]] філософська школа піфагорійців. Назва школи походить від імені засновника — [[Піфагор]]а (6 століття до н. е.).
 
Спочатку піфагорейство виникло як релігійний рух, що сформувався у релігійну громаду в місті Кротон (південна Італія — колонія Греції). Основними положеннями релігійного вчення були віра в живе тіло [[Космос]]у (вогняне кулеподібне тіло — міф про [[Саламандра|Саламандру]]), що вбирає в себе безмежну порожнечу і [[Хаос]] безмежного простору, перетворюючи цей простір у Космос з його відокремленням усіх речей між собою, підпорядкуванням речей єдиному законові. Ця релігійна громада була переконана у переселенні душі людини після її фізичної смерті в тіла інших істот. Надалі (5—4 століття до н. е.) серед піфагорійців набула поширення філософська тенденція ''самоусвідомлення''. Найвідомішими піфагорійцями були [[Філолай]], [[Евріт]], [[Архіт]], [[Алкмеон]].
[[Категорія:Піфагорійці]]
Поштовхом до створення власної філософської системи було вирішення проблеми взаємозв'язку Порядку і Хаосу, яке відрізняється від традиції [[Мілетська школа|Мілетської школи]]. Основою вирішення цієї проблеми, як і у мілетців, була ідея протилежностей, спочатку єдиного та множинного, потім межі та безмежного (або ж оформленої та неоформленої речовини). Внаслідок змішування, поєднання протилежностей — безмежного та обмеженого — утворюються усі речі, які ототожнювалися піфагорійцями із числами.
Це ототожнення було можливим за умов невіддільності чуттєво даного і неданого в [[Уява|уявленні]]. Наділення чуттєво неданого властивостями утворювати закони для чуттєво даного фактично призвело до створення вчення про виникнення [[космос]]у із [[лоґос]]у, а не першоречовини. Чуттєво неданим, але реально існуючим, що підкоряє своїм законам усе чуттєво дане, є [[число]], взаємовідношення чисел. Тому піфагорейці вважали, що тільки [[математика]] може дати знання законів Космосу (1 — це [[точка]], 2 — [[лінія]], 3 — [[площина]], 4 — [[Фізичне тіло|тіло]] тощо). Знаходження числових закономірностей світу готувало народження суто [[ідеалізм|ідеалістичної]] філософії. [[таблиця множення|Таблицю множення]], [[теорема Піфагора|теорему Піфагора]], тощо піфагорійці розглядали саме як доказ їхньої теорії світу.
== Посилання ==
* [http://www.gumfak.ru/filos_html/kratk_filos/hist17.shtml Піфагор та піфагорійці]
{{Philo-stub}}
[[Категорія:Філософські напрямки та школи]]
[[Категорія:Давньогрецька філософія]]
[[Категорія:Піфагорійці|*]]