Рожер I (граф Сицилії): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
44tuna (обговорення | внесок) |
44tuna (обговорення | внесок) |
||
Рядок 9:
За ініціативою Рожера при облозі Реджо нормани побудували стінопробивні машини, які до тієї пори використовувалися в Південній Італії лише [[лангобарди|лангобардами]]. На очах обох армій відбувся поєдинок між Рожером і гігантського зросту греком, якого Рожер убив одним ударом списа. Після загибелі свого богатиря візантійський гарнізон капітулював. Влітку 1060 вся Калабрія перейшла в руки Роберта Гвіскара і Рожера, які поділили її між собою. Резиденцією Рожера стало місто [[Мілет]].
==Завоювання Сицилії: передісторія і особливості==
У серпні 1059 Роберт Гвіскар отримав від папи Миколи II (в обмін за підтримку останнього проти антипапи Бенедикта X) титул герцога Апулії, Калабрії і Сицилії. Жодна з цих областей ніколи не належала Папській державі: підставою для їх передачі Роберту Гвіскару виступав виключно [[Про фальшивість Константинового дару|«Костянтинів дар»]] - фальшивий документ, що з'явився в XI столітті, в якому стверджувалося, що Костянтин Великий віддавав Рим і західну частину своєї імперії папі Сильвестру I і його наступникам на папській кафедрі. Більше того, до 1059 в ряді міст Апулії і Калабрії ще стояли візантійські гарнізони, а Сицилія з IX століття перебувала в руках арабів. Проте отримання Робертом титулу герцога зробило його законним правителем цих областей в очах Заходу і зумовило підготовку до завоювання Сицилії.
Протистояв норманам [[Сицилійський емірат]], який на той момент фактично розпався на три держави. Північно-західною частиною острова (Палермо, Трапані і Мацар) управляв Абдулла Ібн Хаукаль; південно-східну (з Катанією і [[Сиракузи|Сиракузами]]) - контролював Ібн ат-Тімнах, центр острова зі столицею в Енні перебував під владою Ібн аль-Хаваса. Всі три еміри перебували в стані перманентного конфлікту один з одним і відмовлялися визнавати владу кайруанських [[Зіриди|Зіридів]]. Крім того, православні греки становили більшість у східних і впливову меншість в західних областях Сицилії, що дозволяло норманам сподіватися на підтримку на самому острові.
У лютому 1061 Ібн ат-Тімнах особисто прибув до Рожера в Калабрію з проханням про допомогу проти еміра Енни. У разі успіху Ібн ат-Тімнах зобов'язався визнати верховну владу Рожера над Сицилією. Таким чином, Рожер отримав одночасно і зручний привід, і цінного союзника.
Так як Рожер був васалом свого старшого брата Роберта Гвіскара, якому, до того ж, папа вже передав владу над ще не завойованою Сицилією, керувати завоюванням острова повинен був саме Роберт. Насправді, Роберт Гвіскар взяв участь тільки в трьох кампаніях (1061, 1064 і 1071-72 років), так як його постійно відволікали баронські заколоти в Апулії і зовнішні війни. Постійні конфлікти на континенті перешкоджали Роберту надавати істотну допомогу в завоюванні острова; армія Рожера складалася з його калабрійських васалів і прибуваючих в пошуках пригод норманських лицарів, так що вона ніколи не була великою. У зв'язку з цим, завоювання Сицилії розтягнулося на тридцять років (1061 - 1091 роки) і було справою рук Рожера, хоч він і залишався весь цей час васалом Роберта Гвіскара і [[Рожер I Борса|Рожера Борса]].
== Див. також ==
{{Доробити}}
| |||