Вікіпедія

Климент Александрійський: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Dexbot (обговорення | внесок)
Боти
22 545 редагувань
м Removing Link GA template (handled by wikidata)
стильові правлення
Рядок 11:
== Вчення ==
 
[[Климент]] обгрунтовуєобґрунтовує необхідність філософії для Церкви. Він пише, що сам [[Бог]] дарував філософію еллінам як інструмент богопізнання. Для еллінів [[філософія]] була альтернативою Мойсеєву закону і пророчого натхнення древніх іудеїв. Пророцтва і філософствування нерівнозначні, хоча взаємно доповнюють один одного: вони готують душу до істини, до пізнання Логосу. Іншими словами, філософія необхідна як інтелектуальна огорожа божественного [[одкровення]]. Климент піддає рішучій критиці погляди тих, хто вважає, ніби філософія — це пусте мирське мудрування, від якої одні єресі і сум'яття в душах. [[Еллін]]и без жодного Одкровення прийшли до усвідомлення буття єдиного Бога — Першопричину і Межа [[Всесвіт]]у, бо [[Бог]] — це єдине джерело [[знання]].
Климент першим чітко ставить проблему співвідношення віри і розуму як шлях подолання античного скептицизму. [[Віра]]  — це безпосереднє сприйняття знання. Це те, чим ми сприймаємо передумови силогізму. Однак це не проста самоочевидність або[[інтуїція]]. Віра — це акт вибору, акт конструювання власної установки свідомості, за який людина несе відповідальність. За допомогою віри людина здатна моделювати майбутню ситуацію, що дозволяє убезпечити себе від багатьох неприємностей. [[Інтенсифікація]] віри дає надію, завдяки якій Климент доводить перевагу релігійного життя. [[Язичники]] вірять в багатьох богів, які перебувають між собою у стані перманентного конфлікту. Всім богам не догодиш, тому у язичника зароджуються фобії. Він не знає, звідки йому загрожує небезпека. [[Життя]] атеїстів також сповнена неприємностей, оскільки вони не чекають щедрот від Господа. Тільки релігійна [[людина]] розуміє, що за зовнішнім хаосом явищ стоїть трансцендентна особистість, яка подарувала нам буття, що життя тутешня лише приготовлені до [[життя]] вічного, що [[сенс]] життя в потойбічному існуванні, яке являє собою межу блаженства. Володіючи такою установкою, можна легко подолати всі тяготи тутешнього [[життя]].
Слідом за Філоном Олександрійським Климент визначає Бога негативно, тобто за допомогою заперечень. [[Мета]] віруючого полягає в пізнанні Бога — в " гносис ", тобто знанні містичному і духовному. Він протиставляє це вище розуміння Бога [[знання]] морально-юридичній, слідування букві [[Писання]], яким задовольняється більша частина християн.
Климент ввів в [[богослов'я]] [[поняття]] «граду небесного» і «граду земного», які згодом були розвинуті блаженним Августином. Також сходився з [[Августин]]ом він і в питанні про допустимість повстання проти несправедливого, і безбожного уряду (як було, наприклад, повстання іудеїв проти фараона).
Климент розходиться з панував серед ранніх християн поглядом про гріховність багатства. На його думку, багатство саме по собі ніяк не впливає на [[спасіння]] душі, адже майном можна розпорядитися і по-хорошому і по-поганому. «Писання вимагає від нас не відмови від власності, але відмови від надмірної прихильності до власності».
Рядок 19:
== Література ==
Браун, Пітер Тіло і суспільство. Чоловіки, жінки і сексуальне зречення в ранньому християнстві. Пер. з англ. В.Т. Тимофійчука. - К.: Мегатайп, 2003. - 520с. // ISBN 5-85722-103-X
 
== Посилання ==
* [http://krotov.info/spravki/persons/03person/klimental.html Російські переклади творів] на сайті krotov.info.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Климент_Александрійський