Раціональність: відмінності між версіями

Існують різні моделі філософського розгляду раціональності. Так, [[Макс Вебер]] розрізняє формальну і субстантивну раціональність. Перша полягає у здатності здійснювати калькуляцію і розрахунок в рамках прийняття економічного рішення. Субстантивна раціональність відноситься до більш узагальненої системи цінностей і стандартів, які інтегровані в світогляд<ref>Кравченко А. И. Социология Макса Вебера: труд и экономика. М.: На Воробьевых, 1997.</ref>. В інших моделях раціональності в якості її основи розглядалися узгодженість, емпірична адекватність, здатність до зростання змістовного знання. На сучасному етапі розвитку соціальних наук відбувається поступовий перегляд субстантивного розуміння раціональності як з точки зору постмодерністської критики цього концепту, так і з точки зору розвитку концепцій, які б враховували множинну онтологію раціональності. Саме ці концепції й закладають плюралістичне розуміння раціональності<ref>[http://www.soc.univ.kiev.ua/sites/default/files/library/elopen/visnyk.04.75.pdf Шелухін В. Раціональність у добу пізнього Модерну: до розвитку методологічної основи розуміння онтології множинності/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: "Соціологія", 2013. - №4. - С. 75-79]</ref>.

 

 

У філософії науки проблема раціональності пов'язана з проблемою науковості та виділенням раціональних методів науки. Ця проблема відома як проблема демаркації та успішного рішення не має.

 

== Якість раціональності ==

 

== Приклади застосування раціональності в різних областях ==