Рябчик малий: відмінності між версіями

[[Трав'янисті рослини|Трав'яниста рослина]] 20-70 см заввишки, цибулинний [[геофіти|геофіт]], за тривалістю вегетації класифікується як [[ефемероїд]] або [[геміефемероїди|геміефемероїд]]. [[Бульбоцибулина]] завширшки 1-2 см, яйцеподібно-куляста, біла з бурими плівчастими оболонками, щороку змінюється. Стебло прямостояче, голе, гладке, вкрите 3-8 спірально розташованими [[Листок|листками]]. Вони вузьколінійні, жолобчасті, загострені, біля основи напівстеблеосяжні, спрямовані вверх, завдовжки 5-15 см, завширшки 21-7 мм.

Квітки 25-35 мм завдовжки, верхівкові, похилені, дзвоникуваті, зазвичай поодинокі. Зовнішні листочки [[Оцвітина|оцвітини]] довгасті або довгасто-еліптичні, внутрішні — довгастообернено-яйцеподібні, їх довжина сягає 2-3,5 см, ширина — 7-12 мм. Зовні вони брудно-пурпурові, іноді здаються майже чорними, всередині — жовтуватіжовтувато-зеленкуваті з темними плямами, що утворюють невиразний шаховий малюнок. Тичинок 6, вони майже вдвічі коротші за оцвітину.

Плід — довгаставидовжено-оберненояйцеподібна [[Коробочка (плід)|коробочка]] з гострою верхівкою і трьома тупими гранями, доїї довжина сягає 2,5 см, завдовжкиа іширина — 1,5 см завширшки.

Рослина світлолюбна, помірно вологолюбна, чутлива до нетривалих посух, віддає перевагу плодючим суглинкам, в тому числі і солонцюватим, також може рости на піщаних ґрунтах. Типовими [[екотоп]]ами цього виду є вологі луки у заплавах річок, рідше — степові поди і, річкові тераси, берега степових лиманів та схили балок. Деінде рябчик малий може зростати на узліссях заплавних лісів.

[[Ареал]] рябчика малого простягається від Східної Європи (зокрема, [[Східна ЄвропаБолгарія|СхідноїБолгарії]], Європи[[Україна|України]]) до [[Середня Азія|Середньої Азії]], [[Алтайські гори|Алтайських гір]], [[Західний Сибір|Західного Сибіру]] та північно-західного [[Китай|Китаю]]. В Україні найбільш численні скупчення трапляються у лівобережному степу, а в степовій і лісостеповій зонах [[Правобережна Україна|Правобережжя]] знаходять лише поодинокі особини. Найзахідніше місцезростання виявлено у [[Закарпаття|Закарпатті]], хоча ця знахідка видається сумнівною.<ref name="Новые местонахождения видов родов ''Tulipa L.'' и ''Fritillaria L.''">Новые местонахождения видов родов ''Tulipa L.'' и ''Fritillaria L.'' на территории Луганской области / Е.&nbsp;И.&nbsp;Соколова, М.&nbsp;В.&nbsp;Бережной, Н.&nbsp;Ю.&nbsp;Бутылкина, В.&nbsp;А.&nbsp;Коваленко, Е.&nbsp;Н.&nbsp;Пашутина, Т.&nbsp;А.&nbsp;Щербакова // ''Промышленная ботаника''.&nbsp;— 2008.&nbsp;— Вип. 8.&nbsp;— С. 88-97.&nbsp;— [http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9282/15-Sokolova-NEW.pdf?sequence=5 PDF.]{{ref-ru}}</ref> Східні українські популяції під час цвітіння домінують у трав'яному покрові, утворюючи темно-червоний [[Аспект (фітоценологія)|аспект]].