Ефект поля: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Виправлено помилки у словах (додано/забрано/замінено букви)
Рядок 30:
Це необхідно враховувати при дослідженні режиму плоских зон. В режимах ''акумуляції'' та ''інверсії'' цим ефектом можна знехтувати.
 
2. Напівпровідник є невиродженим. В цьому випадку можна використовувати статистику МаксвнллаМаксвелла- Больцмана. На практиці в режимах акумуляції та інверсії [[рівень Фермі]] може підходити близько до країв зон, що приводить до необхідності використання статистики Фермі- Дірака, що суттєво ускладнює обчислення. Для спрощення розглядають випадок, коли рівень Фермі знаходиться на декілька <math>kT </math> нижче/вижче краю яксьякоїсь зони.
 
3. Струм через окисел, що знаходиться на поверхні напівпровідника, відсутній. Це припущення означає, що система є рівноважна і тому можна користуватися поняття ''рівня Фермі''. Пізніше при розгляді буде введений [[квазірівень Фермі]], що дозволить врахувати нерівноважні процеси та використати отримані результати при моделюванні МДН- транзисторів.
Рядок 36:
4. Густина зарядів, локалізованих на поверхні напівпровідника та в об'ємі діелектрика, не залежить від прикладеної напруги (електричного поля). На поверхні кремнію, для якої прийняті перестороги по зменшенню та стабілізації поверхневих ефектів, ці умови виконуються.
 
5. Ефекти, обумовлені наявністю сильного електричного поля в напівпровідницінапівпровіднику, не враховуються. В загальному випадку зміна потенціалу з віддаллю від поверхні може бути дуже швидкою (при сильній інверсії), тому використання звичайних напівкласичних методів розв'язку (наприклад, використання ''рівняння Пуассона'') вимагають обгрунтування.
 
=== Заряди та потенціали на поверхні напівпровідника ===
Рядок 65:
:<math>\frac{d^2u}{dx^2} = \frac{1}{L_D^2}[\mbox{sh} u_F - \mbox{sh} (u_F - u)], </math> (5)
 
де <math>L_D = \sqrt{\frac{\epsilon_s}{2\beta qn_i}} - \ </math> ''дебаєвськадебаївська довжина екранування'' у ''власному напівпровіднику'', <math>u_F = \beta \phi_F, u = \beta \phi -</math> безрозмірні потенціали.
Інтегруючи (5) від <math>x </math> до <math>x = \infty </math> та враховуючи, що при <math>x = \infty </math>, <math>u = 0 </math> та <math>\frac{du}{dx} = 0</math>, знаходимо:
 
Рядок 130:
=== Заряд інверсного шару та ефективна товщина збідненої області ===
 
Повний заряд ву напівпровідницінапівпровіднику <math>Q_s </math> створюється електронами, дірками та іонізованими домішками. Заряд електронів <math>Q_n </math> в інверсному шарі можна отримати інтегруванням величини <math>qn </math> від <math>x = 0 </math> до <math>x_i </math>, де <math>W_F = W_i </math>:
 
:<math>Q_n = q\int_{0}^{x_i} n\, dx</math>.
Рядок 158:
МДН- структура - це плоска трьохшарова структура, що складається з тонкого шару ''металу'', трохи товщого шару ''діалектрика'' та товстого шару ''напівпровідника'' (метал- діелектрик/окисел- напівпровідник).
У вільній Природі не зустрічається. Звідси витоки деякої зневаги, як до самої МДН_ структури та ''ефекта поля'', пов'язані зі ''штучністю'' самої структури та явищ, що в ній спостерігаються.
Насправді МДН- структура є ідеальний фізичний об'єкт (хоч і штучний), в якому легко реалізується ''однорідність'' електричного поля (в ''атомах'' реалізується ідеальна ''ізотропність''!). Звідси також випливає її ідеалістьідеальність для дослідження ''ефекта поля'' на поверхні напівпровідника, і всіх тих попутніх явищ (класичних та квантових), що пов'язані з цим ефектом.
 
Вперше МДН- структура була отримана на практиці в 1960 році після успішної реалізації технології ''пасивації кремнію'' Кангом та Аталлою. В рамках цієї технології МДН- структура створювалась в одному технологічному процесі: спершу поверхня кремнію окислювалась, а потім уже на окисел напилювалась металізація. Завдяки єдиному процесу, металічний електрод практично був еквідистантний поверхні розділу окисел - кремній, що забезпечувало ''однорідність'' електричного поля на всій площі МДН- структури. На основі цих МДН- структур були виготовлені перші МДН- транзистори.
Рядок 168:
=== Ємність МДН- структури ===
===Поверхнева провідність МДН- структури===
Якщо на поверхні напівпровідника в МДН- структурі створені ''омічні контакти'', то вимірюючи провіднісчтьпровідність між ними в залежності від напруги зміщення, можна отримати ряд корисних відомостей про властивості поверхні. Цей метод дослідження був використаний в класичних експериментах Шоклі та Пірсоена.
 
Найпростіший шлях обчислення поверхневої провідності полягає в знаходженні надлишкової поверхневої густини електронів та дірок <math>\Delta n </math> і <math>\Delta p </math> в функції поверхневого потенціалу. Позначаючи через <math>n_0 </math> та <math>p_0 </math> густини носіїв заряду у випадку плоских зон <math>(u = 0) </math>, можна записати:
Рядок 182:
:<math>\Delta p = \int_{u_s}^{0} \frac{n_ie^{u_F}(e^{-u} - 1)}{du/dx}\, du ; \Delta n = -\int_{u_s}^{0} \frac{n_ie^{-u_F}(e^u - 1)}{du/dx}\, du ;</math>
 
Тут вираз для <math>du/dx </math> був представлений формулою (6). Якщо припустити, що носії заряду не захвачуютьсязахоплються поверхневими пастками, тоді зміна поверхневої провідності буде виражена як:
 
:<math>\Delta \sigma = q(\Delta n \mu_n^* + \Delta p \mu_p^*) = -qn_i\int_{u_s}^{0} \frac{\mu_n^*e^{-u_F}(e^{u} - 1) - \mu_p^*e^{u_F}(e^{-u} - 1)}{du/dx}\, du </math>
 
де <math>\mu_n^* </math> та <math>\mu_p^* </math> - ефективні рухливості носіїв заряду, які залежать в загальному випалдкувипадку від <math>u_s </math>.
Залежність <math>\Delta \sigma(u_s) </math> для Si та Ge була обчислена рядом авторів. Тут лише варто уваги те, що величина <math>\Delta \sigma </math> для легованого напівпровідника <math>(|u_F| \gg 1),</math> має мінімум при
 
Рядок 202:
Чисельні експерименти по дослідженню поверхневої рухливості, в яких особлива увага приділялась стабільності та відтворюваності результатів, показали що в інверсних шарах значення <math>\mu_n^* </math> та <math>\mu_p^* </math> приблизно вдвічі менше ніж в об'ємі напівпровідника і не залежать від електричного поля.
 
Поверхнева рухливіситьрухливість основних носіїв, яка вивчалась на МДН- структурах в режимі акумуляції, дещо перевищує рухливість в інверсних шарах. При збільшенні електричного поля значення <math>\mu^* </math> падають повільніше, ніж передбачає теорія.
 
== МДН- транзистори ==