Толерантність (біологія): відмінності між версіями

'''ПРАВИЛО ШЕЛФОРДА''' - закон толерантності, один з основних принципів екології, згідно до якого присутність або процвітання популяції будь-яких організмів у даному місцеперебуванні залежить від комплексу екологіч. факторів, до кожного з яких у організму існує певний діапазон толерантності (витривалості). Діапазон толерантності по кожному фактору обмежений його мінім. і макс. значеннями, в межах яких тільки і може існувати організм («екологічний стандарт» виду). Ступінь процвітання популяції (або виду) в залежності від інтенсивності впливаючого на неї фактора зображують у вигляді так званої кривої толерантності, яка звичайно має дзвоноподібну форму з максимумом, який відповідає оптимальному значенню даного чинника. Правило шелфорда висунуто в 1913 році Шелфордом на підставі експериментів по впливу на комах фізичичними агентами різної інтенсивності. Разом з '''законом Лібіха''' об'єднуєтся в принцип лімітуючих факторів. Лімітуючим може бути будь-який екологіч. фактор (наприклад кількість місць, придатних для будівництва гнізда), але найбільш важливими найчастіше виявляються температура, вода, їжа (для рослин — навність біогених елементів у грунті). Запропоновано низку положень, які доповнюють закон: діапазони толерантності до окр. факторів та їх комбінацій різні; організми з широкими діапазонами толерантності (еврибіонти) широко розповсюджені; якщо рівень одного з факторів виходить за межі толерантності, звужується діапазон витривалості до ін. факторів, і т. д.