Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
{{Однофамільці|Ганді}}
 
{{Лідер
|ім'я = Раджив Ганді
|оригінал імені = राजीव गाँधी
|зображення = Rajiv Gandhi (1987).jpg
|опис зображення = Раджив Ганді в [[1987]]
 
|посада = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 7-й [[Список прем'єр-міністрів Індії|Прем'єр-міністр Індії]]
|початок_терміну = [[31 жовтня]] [[1984]]
|кінець_терміну = [[2 грудня]] [[1989]]
|попередник = [[Індіра Ганді]]
|наступник = [[Вішванат Пратап Сінгх]]
 
|посада2 = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 18-й Міністр закордонних справ Індії
|початок_терміну2 = [[25 липня]] [[1987]]
|кінець_терміну2 = [[25 червня]] [[1988]]
|попередник2 = [[Нараян Датт Тіварі]]
|наступник2 = [[Памулапарті Венката Нарасімха Рао]]
 
|посада3 = [[Файл:Flag of India.svg|20пкс|]] 14-й Міністр закордонних справ Індії
|початок_терміну3 = [[31 жовтня]] [[1984]]
|кінець_терміну3 = [[25 вересня]] [[1985]]
|попередник3 = [[Індіра Ганді]]
|наступник3 = [[Балі Рам Бхагат]]
 
|освіта =
|професія =
|партія = [[Індійський національний конгрес]]
|дата_народження = 20.08.1944
|місце_народження = [[Мумбаї]], [[Британська Індія]]
|дата_смерті = 21.05.1991
|місце_смерті = [[Шріперумбудур]], [[Тамілнаду]], {{Прапорець|IND}}[[Індія]]
|національність = [[Населення Індії|Індієць]]
|віросповідання = [[Індуїзм]]
|громадянство = {{IND}}
 
|у шлюбі = [[Соня Ганді]] (з [[1968]])
|діти = '''син:''' Рахул <br />'''дочка:''' Приянка
|похований =
|національність = [[Населення Індії|Індієць]]
|віросповідання = [[Індуїзм]]
|батько = [[Фероз Ганді]]
|мать = [[Індіра Ганді]]
[[Файл:Rajiv Gandhi (cropped).jpg|thumb|Раджив Ганді]]
'''Раджи́в Га́нді''' ([[гінді]] राजीव गाँधी, [[20 серпня]] [[1944]]&nbsp;— [[21 травня]] [[1991]])&nbsp;— індійський політичний діяч, [[Список прем'єр-міністрів Індії|прем'єр-міністр Індії]] в [[1984]]–[[1989]].
 
'''Раджи́в Га́нді''' ([[гінді]] राजीव गाँधी, [[20 серпня]] [[1944]], [[Мумбаї]], [[Британська Індія]]&nbsp;— [[21 травня]] [[1991]], [[Шріперумбудур]], [[Тамілнаду]], [[Індія]])&nbsp;— індійський політичний діяч, [[Список прем'єр-міністрів Індії|прем'єр-міністр Індії]] в [[1984]]–[[1989]].
 
==Життєпис==
Старший син [[Індіра Ганді|Індіри Ганді]] і внук [[Джавахарлал Неру|Джавахарлала Неру]]. Вчився у [[Великобританія|Великобританії]], прагнув не втручатися в політику. Привернутий матір'ю до політичної діяльності досить пізно, після несподіваної смерті політично ангажованого молодшого брата Санджая: з 1980 призначений керівником молодіжного крила очолюваної Індірою партії [[Індійський національний конгрес]] (І)&nbsp;— ІНК(І). У 1983 призначений генеральним секретарем партії і фактично наступником матері. Після вбивства Індіри в жовтні 1984 вибраний головою правлячої партії ІНК(І), очолив уряд і одночасно до [[1988]] був міністром закордонних справ. У 1989 ІНК втратив владу, Ганді став впливовим лідером опозиції.
 
== Уряд Раджива Ганді ==
Уряд Раджива Ганді (1984–1989) ужив рішучих заходів для забезпечення законності й порядку. Він проголосив основними завданнями внутрішньої політики подальше зміцнення єдності країни, боротьбу проти [[Сепаратизм|сепаратистських]] елементів і «старих ворогів» індійського суспільства&nbsp;— бідності, безробіття, неписьменності, хвороб. Проте виконання цих завдань зіткнулося з численними труднощами.
 
Хронічним явищем стало безробіття (у 1985&nbsp;р.&nbsp;— 25&nbsp;млн осіб), зростали корупція та зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісно, викликало обурення різних верств індійського суспільства.
 
Напередодні виборів 1989&nbsp;р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989&nbsp;р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991&nbsp;р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під час виборчої кампанії 21 травня 1991&nbsp;р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ШК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991–1995&nbsp;рр. перевищило 5% на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.
Напередодні виборів 1989&nbsp;р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989&nbsp;р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991&nbsp;р. було призначено дострокові вибори до парламенту.
 
Напередодні виборів 1989&nbsp;р. сім опозиційних партій створили блок під назвою «Національний фронт», який переміг на виборах у листопаді 1989&nbsp;р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська організація «Бхаратія джаната парті» (БДП). Новий уряд роздирали суперечності, він виявився недієздатним. У травні 1991&nbsp;р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під час виборчої кампанії 21 травня 1991&nbsp;р. терористи вбили Р. Ганді, але це не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімха Рао. Він розпочав здійснювати кардинальні перетворення в економіці, поступившись багатьма лівоцентристськими традиціями ШК(І). Була проведена лібералізація економічної системи, розірвані пута різних регламентацій, країна стала відкритою для іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення в промисловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991–1995&nbsp;рр. перевищило 5% на рік. Уряд намагався узгодити свою економічну політику із законами ринку.
 
Проте уряд ШК(І) не зміг вирішити всі проблеми. На виборах у травні 1996&nbsp;р. перемогу здобула опозиційна БДП. її лідер Атал Біхарі Ваджпаї став новим прем'єр-міністром Індії. Самостійно керувати державою ця партія не змогла, через що почали створюватися коаліційні уряди. На певний час А. Ваджпаї втратив владу, однак у лютому 1998&nbsp;р. знов очолив коаліцію, а в жовтні 1999&nbsp;р. його партія перемогла на позачергових парламентських виборах. 1998&nbsp;р. ознаменувався ще однією важливою подією&nbsp;— у травні в Індії було здійснено випробування ядерної зброї. Згодом те саме здійснив і Пакистан. Світ був шокований звісткою про те, що ці держави стали членами «ядерного клубу».
 
Отже, Індія вступила в XXI&nbsp;ст. ядерною державою, що продемонструвало можливості її економіки. Однак найбільша у світі демократія, як часто називають Індію журналісти, має багато проблем як в економічній, так і в політичній сферах. Основні з них&nbsp;— низький рівень доходів населення, яке вже перевищило мільярд, і сепаратизм етнічних меншин, що підриває цілісність країни.
 
 
{{Прем'єр-міністри Індії}}
 
{{Без джерел|дата=травень 2014}}
{{Вікіфікувати|дата=травень 2014}}
 
{{DEFAULTSORT:Ганді, Раджив}}
 
35 067

редагувань