Джон Мартін: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) м робот додав: de:John Martyn, nl:John Martyn (muzikant) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 11:
Незважаючи на те, що лонгплеям "Inside Out" та "Sunday's Child" бракувало справжнього комерційного успіху, вони все ж підтвердили високу позицію їх автора на музичному ринку. Однак розчарувавшись у музичному бізнесі, Мартін вирішив сам підготувати свій черговий альбом "Live At Leeds". Цей альбом можна було безпосередньо замовити у Джона та Беберлі і отримати з автографами подружжя Мартінів.
На жаль, все більше давався взнаки темний бік характеру Джона, алкогольно-наркотична залежність кидала тінь на взаємини з Беверлі. Ці проблеми артист делікатно порушив у текстах непогано сприйнятого альбому 1977 року "One World", участь у запису якого взяв Стів Вінвуд. Однак серйозні проблеми в особистому житті затримали появу наступного лонгплея, який з'явився лише через три роки після розлучення Джона з Беверлі. Цей альбом (він мав назву "Grace & Danger"), що був записаний за участю [[
Вже для "WEA" Мартін записав альбоми "Glorious Fool" (у цьому йому знову допомагав Філ Коллінз) та "Well Kept Secret". Завдяки цим двом роботам Мартіна було визнано вже як рок-виконавця. Паралельно він почав регулярно концертувати з власним гуртом, у якому грали клавішних Макс Міддлтон та басист Алан Томпсон. Під час цих виступів його відома акустична гітара використовувалась лише у кількох творах.
|