Відкрити головне меню

Зміни

стильові правлення
Перша серйозна спроба реалізувати ідею Фармера належить англійському механіку Д. Бернету. У 1860 р. він вперше розробив спеціальну клавіатуру для спільної роботи передавачів пятизначным рівномірним кодом через загальний розподільник.
 
У 1863 р. російський винахідник Струбинский і в 1872 р. німецький винахідник Б. Майєр розробили подібні системи апаратів для нерівномірного коду. Ці винаходи сприяли подальшому розвитку ідеї, але практично ще не вирішували задачу, так як, грунтуючисьґрунтуючись на нерівномірному коді, давали порівняно невеликий виграш в ущільненні передачі, що не виправдовувало порівняльну складність апаратури.
У 1872 р. французький механік [[Бодо Жан Еміль|Е. Бодо]] зробив спробу здійснити дворазову передачу, пристосувавши для цієї мети апарати Юза, але лише переконався при цьому, що апарати імпульсного коду в ще меншому ступені, ніж апарати нерівномірного коду, дозволяють реалізувати вигоди послідовного телеграфування. Узагальнивши отримані ним результати та досвід попередників, Бодо поклав в основу своєї подальшої роботи п'ятизначний код і в [[1874]] р. запатентував перший практично придатний дворазовий апарат, а в [[1876]] р. — п'ятиразовий апарат; в 1877 р. [[Бодо (апарат)|апарати Бодо]] були офіційно введені у Франції, а потім отримали широке поширення в інших країнах.
 
Всі ці відкриття і винаходи підготували ґрунт для розвитку ідеї одночасної передачі декількох телеграм з одного і того ж проводу струмами різної частоти. Перша спроба здійснити цю ідею належить французькому вчителю фізики Е. Лаборду, сказав про свій винахід в [[1860]] р. Паризької Академії наук
 
[[Передавач]] у пристрої Лаборда складався з металевої пластинки, один кінець якої був затиснутий, а до іншого кінця припаяний мідний стрижень. При коливаннях пластинки цей стержень опускався в чашку з ртуттю, замикаючи телеграфний [[ланцюг]]. [[Електромагніт]] приймача мав якір, який представляв копію металевої пластинки передавача, а отже, мав однакову з нею власну частоту коливань. ГрунтуючисьҐрунтуючись на явищі [[резонанс]]у, Лаборд включав в загальний телеграфний дріт кілька пар описаних пристроїв, прагнучи домогтися незалежної дії кожної пари, тобто вибірковості роботи кожного приймача відносно чинного в парі з ним передавача.
 
Значний крок вперед у розвитку частотного телеграфування був зроблений професором Харківського університету Ю. В. Морозовим, який вперше відмовився від сигналізації [[Змінний струм|змінним струмом]]. У [[1869]] р. він розробив передавач, який представляв собою скляну посудину, наповнений струмопровідною рідиною з двома опущеними в неї [[електрод]]ами. Один з електродів був нерухомим, інший виготовлений у вигляді металевої пластинки з жорстко закріпленим кінцем. При коливаннях металевої пластинки електричний опір між нею і нерухомим електродом змінювався за [[Коливання|синусоїдальним законом]] і відповідно змінювався струм в ланцюзі. Частота цього струму відповідала частоті власних коливань металевої пластинки. Передавач Морозова являв собою прообраз мікрофона.
Анонімний користувач