Panzerbüchse 39: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Usik64 (обговорення | внесок) |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 97:
Одразу із появою [[танк]]ів та інших бойових [[Бронетехніка|броньованих машин]] виникла необхідність піхотної протитанкової зброї для боротьби з цими об'єктами. В кінці [[Перша світова війна|першої світової війни]] німці ввели важку протитанкову рушницю – 13.35 мм протитанкову рушницю (gewehr) Маузера модель 1918 на основі 7.92 мм гвинтівки Маузера модель 98. Нова гвинтівка була здатна пробити 26 мм броні на 100 м і приблизно 10 мм на 200 м . Якщо для 1930 років це були задовільні показники, то бронетехніка другої половини 1930 років вже вимагала інших засобів протидії.
'''PzВ-38''' була прийнята на озброєння в [[1938]] році. Через рік їй на зміну прийшла спрощена полегшена рушниця '''PzВ-39''', що випускалися до [[1942]] року. Планувалося, що кожна піхотна дивізія буде мати до 81 рушниць. PzB 38 залишалася на службі в перші роки Другої світової війни, а PzB 39 залишилися в обмеженому використанні до 1943-44 рр.
Високі бойові якості цих протитанкових рушниць, які вони показали на початковому етапі Другої Світової Війни, змусили німецьку військову промисловість розгорнути широке виробництво. В [[1940]]- [[1941]] роках фірми '''Gustloff-Werke, Rheinmetall-Borsig, Havelwerke, Steyr-Daimler-Puch''' випустили 39232 протитанкових рушниці РzВ З9. Виробництво було зупинено у 1942 році з-за низької ефективності '''PzВ-39''' проти радянських танків [[Т-34]], [[КВ-1]], [[ІС-1]], [[ІС-2]], а деяка частина рушниць була надалі перероблена в '''гранатомети GrB-39'''. == Опис улаштування ==
| |||