Іллєнко Юрій Герасимович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 44:
| підпис_герба =
}}
'''Ю́рій Гера́симович Іллє́нко''' ({{н}}[[18 липня]] [[1936]], [[Черкаси]], [[УРСР]] — {{†}}[[15 червня]] [[2010]]<ref>[http://unian.net/ukr/print/381841 УНІАН, 15.06.2010]</ref>, с. [[Прохорівка (Канівський район)|Прохорівка]], [[Черкаська область]], [[Україна]]) — український [[політик]], [[кінооператор]] («''[[Тіні забутих предків (фільм)|Тіні забутих предків]]''»), [[кінорежисер]] («''[[Криниця для спраглих]]''», «''[[Вечір на Івана Купала]]''», «''[[Білий птах з чорною ознакою]]''», «''[[Легенда про княгиню Ольгу]]''»), [[сценарист]] («''[[Мріяти і жити]]''», «''Лісова пісня''» — всього 47 кіносценаріїв). Батько актора і продюсера [[Пилип Іллєнко|Пилипа Іллєнка]] (1977) та українського політика, члена [[ВО Свобода|ВО «Свобода»]] [[Андрій Іллєнко|Андрія Іллєнка]] (1987).
== Біографія ==
Рядок 61:
Далі була дворічна еміграція в Югославію, де Юрій Іллєнко зняв фільм «Жівіо заінат», що перекладається як «живу наперекір всьому». Це чорногорське вітання. Коли зустрічаються двоє чорногорців, вони так вітаються: — Како сте? (Як ти?), — Жівіо заінат! (Живу всупереч). Всупереч всьому. Всупереч усім тяжким обставинам: голоду, війні, зрадам, терору, безгрошів'ю, хворобам… тощо… Фільм отримав «Срібну арену» на фестивалі в Пулі. І приз за найкращу чоловічу роль. В Україні на екрани не був допущений. Двічі, з інтервалом в три роки, режисер отримує запрошення і контракти з Голлівуду. Сам Юрій Ілієнко говорив про це так: "Про перший контракт дізнався з «[[Голос Америки|Голосу Америки]]», де почув дослівно таке: {{text|„КДБ повідомило, що ніде не може знайти Іллєнка, щоб передати йому пропозиції Голівуду, бо він постійно знімає фільми десь у горах“. Сильно реготав. Другий контракт передав мені чорногорський продюсер Чедо Вулевич у порту Бар і провів мене на паром, що йшов в італійський порт Барі. Дав двісті доларів і сказав: з капітаном узгоджено, замовляй кожні 15 хвилин порцію віньяку, і за три години дістанешся Італії. Я зійшов з парому, бо знав, що коли рушу в Голівуд, моїх двох братів у Києві — Вадима і [[Іллєнко Михайло Герасимович|Михайла]], теж кінематографістів, рушать туди, куди й Стуса»}}
Наступний фільм «[[Мріяти і жити]]» за сценарієм [[Миколайчук Іван Васильович|Івана Миколайчука]] і Юрія Іллєнка, було 42 рази зупинено у виробництві на різних стадіях: під час режисерської розробки, в підготовчий період, під час зйомок (18 разів), в монтажному періоді і, звичайно, при процедурі здачі керівним органам. А треба було пройти 12 інстанцій — від худради об'єднання до ЦК КПРС. Для режисера епопея перманентних заборон закінчилась першим інфарктом на худраді студії Довженка. На XXV з'їзді КПУ тов. Щербицький з гордістю доповів делегатам: — «Имею честь доложить делегатам съезда, что с так называемым „поэтическим кино Украины“ наконец покончено». Одним з представників поетичного кіно був і Юрій Іллєнко. Після такої заяви Іллєнко перебирається до Москви і починає на Мосфільмі на експериментальній студії Григорія Чухрая фільм про Катерину Білокур «Очі землі». Новопризначений міністр кіно України Василь Большак вимагає переводу постановки на студію Довженка і через місяць ліквідовує проект на вимогу ЦК КПУ.
У різні роки були заборонені майже всі проекти Іллєнка на стадії сценарію. Серед них було заборонено для постановки трилогію про Київську Русь — «Князь Ігор», «Володимир Красне Сонечко», «[[Ярослав Мудрий]]». Заборонено екранізацію «Лісової пісні» [[Леся Українка|Лесі Українки]] (постановка якої була здійснена двадцять років потому). Заборонено до постановки два сценарії за Шевченком — «Великий льох» і «Варнак». Нарешті секретар ЦК з ідеології Маланчук, відомий українофоб, заборонив перший варіант сценарію про [[Мазепа Іван Степанович|Мазепу]] зі словами: «Якщо Іллєнко не хоче, щоб з ним трапилось те, що трапилось з [[Мазепа Іван Степанович|Мазепою]] після Полтави, то хай закопає свій сценарій в себе на городі!» Був заборонений навіть сценарій фільму для дітей, комедії (за жанровими ознаками) про ліквідацію бандитами Запорізької Січі. Всього Юрій Іллєнко написав 42 сценарії, але лише сім з них стали фільмами.
| |||