Відмінності між версіями «Прокопович Андрій Семенович»

нема опису редагування
{{Однофамільці|Прокопович}}
'''Прокопович Андрій Семенович''' (*[[28 листопада]] [[1756]], [[Нові Санжари]] — †[[31 січня]] [[1826]], [[Харків]])  — український освітній та релігійний діяч, краєзнавець, письменник та історик Слобідської України.
 
Ректор [[Харківський колегіум|Харківського колегіуму]], настоятель [[Успенський собор (Харків)|Харківського Успенського собору]]. Також член Слобідсько-Української консисторії, єпархіальний цензор.
== Біографія ==
 
Народився в сім’їсім'ї священика мітсечка Нові Санжари на Гетьманщині, походив з шляхетського роду. Навчався в [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянській академії]], [[1770]]-[[1780]]  — в Харківському колегіумі. По закінченню навчання [[22 лютого]] [[1780]] висвячено на священика Миколаївської церкви й одночасно обійняв посаду вчителя граматики в нижчому класі Харківського колегіуму, публічно викладав катехізис у недільні дні. [[1783]]-[[1789]] читав синтаксис, історію, географію, поетику (1789), риторику ([[1790]]), філософію ([[1791]]-[[1793]]), богослов’ябогослов'я ([[1794]]).
 
[[1788]] висвячений у сан протоієрея. Працював у Колегіумі та в структурах православної церкви. [[1794]] призначено префектом. [[1801]] отримав посаду ректора ([[1801]]-[[1822]]).
 
З [[1796]]  — настоятель Харківського Успенського собору, протягом 10 років був «первоприсутствующий» в Харківському духовному управлінні. Читав публічні богословські лекції. [[1800]]-[[1807]] одночасно з настоятельством в Членському соборі був кафедральним протоієреєм у [[Покровський собор (Харків)|Харківському Покровському соборі]], впродовж 23 років  — членом Слобідсько-Української консисторії, протягом 12 років  — благочинним і протягом 24 років  — єпархіальним цензором.
 
[[1809]] випустив краєзнавче видання «Харківський календар на 1809 рік», який містив, крім звичайних для календаря відомостей, опис [[Слобідська Україна|Слобідської України]], [[Харків|Харкова]] та Харківського колегіуму. Мав неабияку популярність серед харків’янхарків'ян. Один з його вихованців, Є.  М.  Топчій, згадував, що Прокопович «был ловкий, находчивый, приятный собеседник, большой анекдотист, умевший кстати втянуть в разговор латинскую пословицу, привесть в доказательство текст из Священного Писания».
 
Помер після тяжкої хвороби. Похований на Мироносицькому цвинтарі (біля Хрестовоздвиженської церкви) поруч з могилою свого наставника протоієрея М. Шванського.
== Література ==
 
* Данилевский Г.  П.  Харьковские народные школы (1732— 18651732–1865 гг.), В кн.: Данилевский Г.  П.  Украинская старина. Харьков, 1866;
* Лебедев А.  С.  Харьковский Коллегиум...Коллегиум… М., 1886;
* Посохова Л.  Ю.  Харківський колегіум...колегіум… Харків, 1999.
 
[[Категорія:Народились 28 листопада]]
[[Категорія:Випускники Києво-Могилянської академії]]
[[Категорія:Українські освітні діячі]]
[[Категорія:Українські церковні діячі]]
[[Категорія:Українські православні діячі]]
[[Категорія:Українські релігійні діячі]]
294 561

редагування