Прилуцький повіт: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Історія, адміністративно-територіальний устрій: стильові правлення за допомогою AWB
м робот косметичні зміни
Рядок 16:
 
== Історія, адміністративно-територіальний устрій ==
Повіт створено 27 лютого 1802 в складі новоствореної [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]. Центр - м. [[Прилуки]]. Повіт на Півночі межував з [[Чернігівська губернія|Чернігівською губернією]], на Заході - з [[Переяславський повіт|Переяславським]], на Півдні - з [[Пирятинський повіт|Пирятинським]] і [[Лохвицький повіт|Лохвицьким]] повітами та на Сході - з [[Роменський повіт|Роменським повітом]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]. З півночного та східного боку межі нового повіту змінилися мало - відійшла тільки Талалаївка з хуторами до [[Ромни|Ромен]], пов. Пд. межа на карті нового повіту проведена у вигляді прямої лінії з Сх. від селища Шинок Рим вздовж р. Плинної і далі на Зх. до р. Удаю (поблизу [[Варва|Варви]]) та від [[Ладан|Ладана]]а до р. Супою. Невелика частина межі від гирла р. Рудої до [[Ладан|Ладана]]а проходила уздовж р. Удаю. Землі, розташ. на Південь від цієї межі, відійшли до [[Пирятинський повіт|Пирятинського]] та [[повіт|Лохвицького]] повітів. У той же час територія нового повіту з південно-західного боку значно збільшилася, тут межа пройшла уздовж р. Супою і повертала на Північний Схід повз Вейсбахівку (з [[1945|1945]] - [[Білорічиця|Білорічиця]]) і Петрівку, котрі увійшли до складу нового повіту, до [[Хаєнки|Хаєнок]]. Далі ця межа повертала на Схід, і, зробивши декілька вигинів, доходила до східної межі поблизу [[Займище|Займища]].
 
З шести містечок у новому Прилуцькому повіті залишилося чотири ([[Іваниця (Ічнянський район)|Іваниця]], [[Ічня|Ічня]], [[Переволочна (Прилуцький район)|Переволочна]] й [[Срібне|Срібне]]). [[1825]] в повіті числилось, крім міста, 3 містечка ([[Іваниця (Ічнянський район)|Іваниця]], [[Переволочна (Прилуцький район)|Переволочна]] , [[Срібне|Срібне]]), 72 села, 17 сіл, 132 хутори й слобідки, всього 225 нас. пунктів.
 
[[1837]] повіти поділені на стани, очолювані поліцейськими приставами. У Прилуцькому повіті було створено 3 стани з становими квартирами в [[Іваниця (Ічнянський район)|Іваниці]] (1-й стан), [[Срібне|Срібному]] (2-й стан) й [[Рудівка (Прилуцький район)|Рудівці]] (3-й стан). До Іваницького стану входило 87 нас. пунктів, до Срібнянського - 55 і до Рудівського - 75. Поділ на 3 стани зберігся до 20 ст., але межі їх змінювалися.
 
У тому ж році царський уряд створив Міністерство державного майна, якому було доручено управляти державними селянами та козаками. Згідно з реформою [[1837]] існуючі волості були укрупнені - замість 8 створено 4 волості з волосними правліннями, розташованими у [[Ольшана|Вільшані]], [[Березівка (Талалаївський район)|Березівці]], [[Іванківці (Срібнянський район)|Іванківцях]], [[Дубовий Гай (Прилуцький район)|Дубовому Гаї]]. У період між [[1808]] та [[1817]] відбулися територіальні зміни Прилуцького повіту - містечко [[Ічня|Ічня]] з хуторами, села [[Шняківка]] й [[Галиця (Ніжинський район)|Галиця]] та декілька інших населених пунктів відійшли до [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. [[1817]] казенні селяни мешкали в [[Маціївська волость|Маціївській]] і [[Малодівицька волость|Малодівицькій]] волостях та в Прилуцькому старостві, а козаки - в [[Подиська волость|Подиській]], [[Переволочанська волость (Прилуцький повіт)|Переволочнянській]], [[Іванківська волость (Прилуцький повіт)|Іванківській]], [[Срібнянська волость|Срібнянській]], [[Іваницька волость|Іваницькій]] і [[Товкачівська волость|Товкачівській]] волостях та в старостві Прилуцькому.
* [[1846|1846]] населення повіту мешкало у 1-му місті, 3-х містечках, 81-му селі, 27-ми селах та 109 хуторах, всього 224 населених пунктів. За законом про реформу [[1861|1861]] на селі запроваджена нова система органів управління селянами. Згідно з цим законом у Прилуцькому повіті створено 43 волосних правління тимчасовозобов'язаних селян і 8 волосних правлінь відомства Палати державного майна. У списках населених пунктів повіту за відомостями [[1859]] названі 59 нас. пунктів (без міста), в яких перелічено 108 підприємств. Загальна площа земель повіту в середині 19 ст. (до генерального межування) становила 292718 десятин.
* Січень [[1864]] вийшло «Положення» про органи місцевого господарського самоврядування - земські установи. На них були покладені обов'язки по будівництву шляхів, лікарень та шкіл, медична допомога тощо. До Прилуцького повітового земського зібрання обиралося (на 3 роки) 46 гласних: від землевласників 23, від міста 5 і від сільс. громад 18.
* [[1866|1866]] вийшли два царські укази, згідно з якими існуючі волості тимчасовозобов'язаних селян і волості відомства Палати державного майна були скасовані. [[1867|1867]] створено 16 нових волостей, улаштованих за адміністративно-територіальним принципом.
{| align="left" class="standard"
|+
Рядок 42:
| align="center"|
! align="center" |[[Бережівська волость|Бережівська]]
| align="center" |[[Бережівка|Бережівка]]
|-----
| align="center"|
Рядок 58:
! 2-й стан (5 волостей)
! align="center"|[[Срібнянська волость|Срібнянська]]
| align="center" |[[Срібне|Срібне]]
|-----
| align="center"|
Рядок 90:
| align="center"|
! align="center"|[[Малодівицька волость|Малодівицька]]
| align="center"|[[Мала Дівиця|Мала Дівиця]]
|-----
| align="center"|
Рядок 98:
| align="center"|
! align="center"|[[Згурівська волость|Згурівська]]
| align="center"|[[Згурівка|Згурівка]]
 
|+
|}
{{-}}
Наприкінці [[1889]] - на початку [[1890]] створена сімнадцята волость - [[Ряшківська волость|Ряшківська]]. Поділ повіту на 17 волостей проіснував 6 років - у [[1896]] скасована [[Бережівська волость|Бережівська волость]], а сама [[Бережівка|Бережівка]] увійшла до [[Іваницька волость|Іваницької волості]].
 
* [[1867|1867]] в повіті запроваджена сільська пошта.
* [[1923|1923]] - 16 волостей, площа - 287708 десятин.
* 7.03.[[1923|1923]] повіт розформовано відповідно до указу [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. </ref>
 
== Населення ==
* [[1804|1804]] наліч. 52616 душ чол. статі податкового населення (15483 козаків, 31873 кріпаків, 1603 міщан, 58 купців та ін.);
* [[1820|1820]] — 12886 дворів (93978 чол. — за винятком дворянства і духовенства), у т.ч. 244 теслярі, 23 столярів, 71 коваль, 88 возівників, 132 мулярів, 40 чинбарів, 174 пасічників, 42 шаповалів, 106 кравців, 200 ткачів, 57 бондарів, 10 пічників, 15 шевців, 21 [[Чумак|чумак]], 20 візників, 1636 фабричних робітників;
* [[1820|1820]] 483 душі чол. статі дворян, які володіли 540 маєтками, та 33798 ревіз. душами кріпаків.
* [[1861|1861]] — 19256 дворів, у яких мешкало 119282 чол.
* [[1868|1868]] — 23277 дворів, у т.ч.: козаки мали 6929 дворів, селяни державні - 1799, селяни-власники та тимчасовозобов'язані - 12843, солдати - 733, міщани - 298, дворяни - 381 і духовенство - 294 двори.;
* [[1881|1881]] — 26272 двори (141813 чол.);
* [[1900|1900]] — 32578 господарств (187972 чол.);
* [[1910|1910]] — 37029 господарств (разом з Прилуками);
* [[1923|1923]] - 183518 чол. <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. </ref>
 
== Релігія ==
* [[1804|1804]] — 78 церков, 87 священиків, 166 церковнослужителів;
* [[1858|1858]] — 78 церков, у т.ч. 14 мурованих. Найбільші парафії були в [[Рудівка (Прилуцький район)|Рудівці]] - 4744 та Згурівці - 4293 осіб. <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. </ref>
 
 
== Медицина ==
* [[1869|1869]] земство в трьох пунктах ([[Рудівка (Прилуцький район)|Рудівці]], [[Іваниця (Ічнянський район)|Іваниці]], [[Іванківці (Срібнянський район)|Іванківцях]]) уперше відкрило повітові лікарні.
* [[1883|1883]] діяло чотири медичні дільниці: Прилуцька, Рудівська, Срібнянська та Іваницька; до кожної дільниці були прикріплені відповідні волості,
* [[1891|1891]] налічувалось вже 5 медичних та 17 фельдшерських дільниць з 23 фельдшерами, 4 лікарні на 55 ліжок і одна приймальна палата без постійних ліжок, 4 аптеки і один склад ліків.
* [[1900|1900]] створені 3 нові медичні дільниці - Блотницька, Переволочнянська й Турівська; збільшилася також кількість фельдшерських дільниць. Працювало 30 лікарів, 29 аптекарів, 96 фельдшерів і акушерів. <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. </ref>
 
== Освіта ==
В Україні майже до кінця 18 ст. народна освіта повністю перебувала в руках духівництва. При церквах існували школи, які давали учням обмежені знання - переважно основи церковно-слов'янської грамоти.
* [[1843|1843]] Міністерство державного майна почало відкривати початкові школи в селах. У повіті відкриті парафіяльні школи у [[Березівка (Талалаївський район)|Березівці]], [[Дубовий Гай (Прилуцький район)|Дубовому Гаї]], [[Іванківці (Срібнянський район)|Іванківцях]] і [[Ольшана|Вільшані]].
* [[1866|1866]] в Прилуках і повіті налічувалося 69 училищ та шкіл, у них навчалося 1530 хлопчиків і 74 дівчаток.
* [[1877|1877]] в повіті навчалося вже 2911 хлопчики і 151 дівчаток.
* [[1896|1896]] функціонували: Срібнянське двокласне сільське училище (105 хлопч. і 12 дівч.) Міністерства народної освіти, 50 громадсько-земських (народних) початкових училищ (4422 хлопчиків і 449 дівчаток), 51 церковнопарафіяльна школа і 19 шкіл грамоти.
Розвиток капіталізму стимулював зростання професійної освіти. У цей час почали виникати спеціальні ремісничі училища. У Дігтярях створено [[1878|1878]] у подарованому Г.П.Ґалаґаном палаці п'ятикласне ремісниче училище з 134 учнями. При цьому училищі [[1897|1897]] губернське земство заснувало ткацьку школу-майстерню для підготовки майстрів плахтово-перебірних виробів.
 
Прилуцький повіт наприкінці 19 ст. займав перше місце в губернії по охопленню навчанням дітей шкільного віку. <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. </ref>
 
== Транспорт ==
Розвитку промисловості й торгівлі наприкінці 19 та на поч. 20 ст. сприяло будівництво залізниць. [[1893|1893]] почався рух по вузькоколійній лінії [[Пирятин|Пирятин]] - [[Прилуки|Прилуки]] - [[Крути|Крути]] - [[Чернігів|Чернігів]]. На рубежі 19 й 20 ст. товарна станція Прилуки щорічно відправляла більш як 3 млн пудів вантажів (у т.ч. 2 млн пудів хліба і 0,5 млн пудів тютюну), а одержувала їх понад 1,5 млн пудів. <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. </ref>
 
== Торгівля ==
На рубежі 19 й 20 ст. У повіті щороку відбувалося 50 ярмарок.
 
== Промисловість, сільське господарство ==
У перш. пол. 19 ст. дещо швидше, ніж раніше, розвивалася обробка сільськогосподарської сировини й продуктів тваринництва, а також виробництво сукна.
* [[1804|1804]] діяли: 113 ґуралень, 86 пивоварень, 86 кузень, 185 водяних млинів, 717 вітряків.
* [[1820|1820]] — мешканці повіту мали 4034 коней, 26919 голів великої рогатої худоби; діяло 156 водяних млинів, близько 1000 вітряків.
Суконні [[фабрика|фабрики]]: [[фабрика|фабрика]], що належала дійсному статському раднику князю М.Б.Юсупову, в [[Ряшки|с.Ряшках]] (Ряшківська суконна мануфактура), на ній в [[1844|1844]] р. виготовлено сукна:
* покращеного темнозеленого — 12.300 [[Аршин|аршин]] на 11.076 рублів сріблом;
* чорного — 1.200 [[Аршин|аршин]] на 1.020 рублів сріблом;
* звичайного темнозеленого — 1.450 [[Аршин|аршин]] на 1.116 рублів сріблом;
* сірого — 6.050 [[Аршин|аршин]] на 4.414 рублі сріблом;
* каразеї — 7.200 [[Аршин|аршин]] на 1.224 рублі сріблом;
* селянського сукна — 2.100 [[Аршин|аршин]] на 420 рублів сріблом.
[[1844|1844]] підприємство оснащене 165 ткацькими верстатами.
На [[фабрика|фабриці]] робітників, майстрових та посадових осіб — усього 873 чол. Вироби постачалися в Київську комісаріатську комісію, а залишки продавалися у місті.
Друга [[фабрика|фабрика]] повіту значно менших розмірів — в [[Охіньки|с.Охоньках]], належала поміщику Троцині, на ній протягом [[1845|1845]] р. виготовили:
* сукна темнозеленого і сірого, нижчого гатунку — 1.250 [[Аршин|аршин]] на 625 рублів сріблом;
Майстрових і робітників — всього 26 осіб (чоловікі та жінок).
Третя невелика [[фабрика|фабрика]] повіту належала Михайлу Милорадовичу, на ній того ж [[1845|1845]] р. виготовили:
* сірого солдатського сукна — 500 [[Аршин|аршин]] на 250 рублів сріблом.
При [[фабрика|фабриці]] — 24 особи.<ref name="а"> Военно-статистическое обозрение Россійской имперіи. Полтавская губерния.,СПб.:Типографія Генеральнаго штаба, 1848 г. - Томъ XII. - Частъ 3. (рос.) </ref>
На території Полтавської губернії цукроваріння зародилося [[1828|1828]]. Дата побудови першої цукроварні у повіті невідома, але [[1846|1846]] цукроваріння існувало уже в Срібному, Березівці, Замісті, Вернигорівщині, Вільшані, Жадьківці. Першими власниками цукроварень були поміщики М. Величко, Лукомський, О. Ріттер, Трифановська та ін. <ref name="а"> Военно-статистическое обозрение Россійской имперіи. Полтавская губерния.,СПб.:Типографія Генеральнаго штаба, 1848 г. - Томъ XII. - Частъ 3. (рос.) </ref>Вони займали панівне положення і у винокурній промисловості, якій належало перше місце серед галузей по обробці продуктів рослинництва. У 30-х рр. кількість винокурень (ґуралень) зменшилася до 75, а 1846 - до 27. Незважаючи на це, кількість виробленої ними продукції в кінці пер. пол. 19 ст. збільшилася. У повіті діяли також свічний та миловарний заводи, які 1846 виробили 100 пудів продукції. Вони належали поміщику Величку (с.Замостя).
У перші роки після реформи [[1861|1861]] розвиток деяких галузей промисловості уповільнився. Це пояснюється ліквідацією кріпосної праці і заміною її вільнонайманою. Припинила існування Ряшківська суконна мануфактура. У перші роки після реформи в повіті ще було 5 цукроварень, але незабаром вони почали занепадати і [[1872|1872]] припинили своє існування. За період [[1871|1871]]—[[1900|1900]] лише кількість вітряків з року в рік збільшувалася (з [[1843|1843]] до 2441); приблизно на одному рівні залишалася кількість цегельних заводів (4 — 5), топчаків борошномельних (20 — 17) та кузень (207 — 178). Кількість всіх інших підприємств значно зменшилася. Пояснити це можна загальною промисловою кризою [[1873|1873]] — [[1886|1886]]. Разом з тим у кінці 19 ст. зросла механізація виробництва в промисловості й сільському господарстві, про що свідчить збільшення числа парових котлів у повіті: [[1895|1895]] їх було 21, [[1896|1896]] — 31 , [[1897|1897]] — 42. <ref name="а"> Шкоропад Д.О., Савон О.А.
Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560с. </ref>
 
Рядок 180:
* [[Білецький-Носенко Павло Павлович|П.П.Білецький-Носенко]]
* [[Міхновський Микола Іванович|М.І.Міхновський]]
* [[Яковченко Микола Федорович|М.Ф.Яковченко]]
 
== Джерела ==