Ганс Альберт: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Neon Knight (обговорення | внесок)
м додана Категорія:Німецькі філософи з допомогою HotCat
стильові правлення
Рядок 24:
У філософії Альберта істотне значення має теорія пізнання. Спочатку відстоюючи ідеї позитивізму, він з середини 1950-х років став прихильником критичного раціоналізму і розвинувся разом з Поппером у найбільш відомих представники такого філософського і гносеологічного погляду.
 
Тезам класичних ідеалів пізнання Альберт виступив з його концепцією критичного раціоналізму. Піддання своїх критичного методу, висловлювань, тверджень, теорій постійній критичний і, як наслідок неприйняття будь-яких кінцевих претензій грунтуютьсяґрунтуються, ймовірно, на висновках, які можна зробити з так званої [[Трилема Мюнхгаузена|Трилеми Мюнхгаузена]]. За допомогою цієї трилеми Альберт висуває тезу, що будь-яка спроба підняти якесь твердження до остаточно обгрунтованоїобґрунтованої і таким чином некритичної істини приречена на провал, і тому класичний ідеал знання з його зверненням до архимедової точки опори, на якій може бути оперте гарантоване знання і разом з тим обгрунтованеобґрунтоване остаточне твердження, тобто можливість досягнення абсолютно безперечної істини людського знання, є ілюзією. Тому, якщо я говорю, що це чи інше твердження є абсолютно вірним, оскільки я виводжу його з абсолютно надійної основи, то тоді мені тільки лишаеться постійно як наслідок, який можна отримати з цієї трілемми, три можливості, котрим кидається в жертву гадане кінцеве обгрунтуванняобґрунтування, і, отже, зводиться нанівець спроба визначити як абсолютну і тому некритичну істину будь-які твердження.
 
1. Можливість регреса обгрунтуваньобґрунтувань у нескінченність. Це відображає той факт, що процес обгрунтуванняобґрунтування ніколи не закінчується.<br>Таким чином для кожного обгрунтуванняобґрунтування завжди може бути необхідним знайти додаткове обгрунтуванняобґрунтування, навіть для того, яке стведжує, що воно є остаточним.
2. Можливість полягає в порочному колі, коли якесь твердження посилається на феномен, який сам входить у це твердження.<br>Простим прикладом кругового аргументу буде наступний ланцюжок міркувань: Чому відкладають яйця? Тому що вони кури! І чому вони кури? Тому що вони відкладають яйця!
3. Можливість свавільного переривання процесу пошуків обгрунтуванняобґрунтування на одному пункті, котрий і кладеться в основу подальших умовиводів
 
Остання можливість є особливо показооюпоказовою, бо породжує "догматичний раціоналізм" і "стратегію імкнітетузування", грунтованіґрунтовані на довільно обраній шкалі цінностей. Це шлях фундаменталізмафундаменталізму, на якому могли виникнути доктрина панівної арійської раси, доктрина обраності єврейського народу або теорія Маркса. Отож, у пізнавальних процедурах Альберт пропонує використовувати принцип критчноїкритичної перевркиперевірки і розділити їх на дві групи:
 
1. Орієнтування на знання, яке є достатнім для конкретної проблемної ситуації.
2. Орієнтацію на знання як безперервний процес руху до істини з постійною критикою осягнутих результатів.
 
На думку Альберта знання завжди містять в собі нормативний елемент, бозованийбазований на певних цінностях. Завданням критики є знайти і подолати нормативно-цінністну залеєність пзнанняпізнання. Це завдання може буьтибути полегшене через технологізація, яка, на його думку базується на шеститактовій стратегії:
 
1. Аналіз наявної проблемної ситуації і пропозиції рішень для її вирішення
2. Критична перевірка пропонованих рішень з точки зору їх евистичноїевристичної сили чи слабкості
3. Конструювання альтернативних рішень і критична оцінка тог, що вони можуть дати
4. Акт вибору і прийняття рішення