Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
Колони пройшли по вулиці Володимирській, далі Фундуклеївською (тепер [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|Богдана Хмельницького]]) на [[Хрещатик]], до будинку Київської міської думи, на балконі якого зібралися представники нової вищої міської влади&nbsp;— президія Виконавчого Комітету Ради об'єднаних громадських організацій, командування [[Київський військовий округ|КВО]], адміністрація Міської думи. У їх промовах звучав вияв громадської поваги до української маніфестації. До слова був запрошений і голова Центральної Ради [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], якого молодь на руках занесла на балкон. Авторитетний лідер українського руху закликав під прапорами і портретом Шевченка присягтись боротися за здобуття автономії [[Україна|України]]. Учасник маніфестації [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]] писав, що натовп на колінах прийняв цю присягу.<ref>Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000&nbsp;рр.</ref>
 
[[Файл:Stolypin monument Kyiv 3.jpg|thumb|right|350px|Свято Свободи: поваленнязнесення [[Пам'ятник Петру Столипіну (Київ)|пам'ятника Петру Столипіну]] на [[Думська площа (Київ)|Думській площі]]]]
По Михайлівській вулиці, обігнувши Думу, маніфестанти піднялися до [[Софійська площа (Київ)|Софійської площі]], де відбулося Українське віче. Відтоді Софійський майдан в роки Української революції став місцем урочистих зібрань з нагоди проголошень [[Універсали Української Центральної Ради|Універсалів]], декларацій та інших державних актів. На імпровізованих трибунах із складених у сажені дров виступили лідери українського руху [[Міхновський Микола Іванович|Микола Міхновський]], [[Стасюк Микола|Микола Стасюк]], Сергій Веселовський, [[Єреміїв Михайло Михайлович|Михайло Єреміїв]]. До слова знову був запрошений голова Центральної Ради Михайло Грушевський. На віче були прийняті розроблені Центральною Радою резолюції про скликання [[Українські Установчі Збори|Установчих зборів]] для вирішення справи автономії України, про доручення Центральній Раді порозумітися з [[Тимчасовий Уряд|Тимчасовим урядом]] тощо. Серед народної маси було близько 10 транспарантів з гаслами «Хай живе самостійна Україна з [[Гетьман|гетьманом]] на чолі», але вони загубилися серед 300, які вимагали автономії України.<ref>Лановик Б. Д., Матейко Р. М,, Матисякевич З. М.: Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б. Д,. Лановик.&nbsp;— 2-ге вид., перероб.&nbsp;— {{К.}}: Товариство «Знання», КОО, 1999.&nbsp;— с. 273</ref>
 
== Підсумки ==