Вікіпедія

Гетьманський переворот (1918): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м шаблон
Немає опису редагування
Рядок 2:
 
== Передісторія події ==
[[Файл:Голубович Всеволод Олександрович.jpg|thumb|left|150px200px|Прем'єр-міністр уряду УНР в березні 1918 року [[Всеволод Голубович]]]]
[[Файл:Generaloberst von Eichhorn.jpg|thumb|right|200px|[[Герман фон Ейхгорн]], командувач окупаційними німецькими військами на Україну]]
У ніч з 24 на [[25 квітня]] [[1918]] року з власної квартири в [[Київ|Києві]] невідомими особами був викрадений мільйонер, голова Київського банку зовнішньої торгівлі, член фінансової комісії Центральної ради [[Добрий Адам|Абрам Добрий]].
 
Згодом з'ясувалося, що викраденням керував чиновник особливих доручень українського Міністерства внутрішніх справ Осипов, особистий секретар начальника політичного департаменту [[Українська народна республіка|Української народної республіки]] (УНР) Гаєвського. Банкіра відвезли в автомобілі на [[Київ-Пасажирський|вокзал]] Києва та доставили до вагона, що стояв на запасних коліях під охороною [[Українські січові стрільці|січових стрільців]] і був причеплений до звичайного пасажирського поїзда на [[Харків]]. Є думка, що Осипов запропонував Доброму звільнення в обмін на [[100 тисяч рублів]].
 
Викраденого було вирішено розмістити в харківській в'язниці, але директор [[Холодногірський централ | Холодногірської централу]] відмовився приймати Доброго без ордера на арешт і відповідних супровідних документів Міністерства внутрішніх справ. Банкіра відвезли в харківський «[[Гранд-Готель (готель, Харків)|Гранд-Готель]]» і замкнули в номері. Там він на вимогу вимагачів підписав чек на 100 тисяч рублів.
 
Німецьке командування вважало Осипова виконавцем, а замовниками злочину оголосило міністра внутрішніх справ Центральної ради [[Ткаченко Михайло Степанович (художник)|Михайла Ткаченка]], військового міністра Центральної ради [[Жуковський, Олександр | Олександра Жуковського]] і прем'єр-міністра українського уряду [[Голубович Всеволод Олександрович| Всеволода Голубовича]]. Викрадення міністрами Ради людини, через банк якої йшли фінансові операції окупаційних військ з [[Рейхсбанк]]ом, викликало обурення німецького командувача на Україні [[Герман фон Ейхгорн|Германа фон Ейхгорна]]. [[26 квітня]] він видав указ, згідно з яким усі кримінальні злочини на території України вибірково могли підлягати німецькому військово-польовому суду при збереженні паралельної роботи української правової системи. Видання такого наказу викликало стурбованість Голубовича, який через два дні після викрадення сказав з трибуни Центральної ради таке<ref>[[Бузина Олесь Олексійович|''Бузина О.'']] [http://www.buzina.org/secret-story/2010-11-26-12-01-43.html Бузина О. Рэкетиры из Центральной рады «Тайная история Украины-Руси»] {{ref-ru}}</ref>:
{{початок цитати}}Що таке є власне пан Добрий? Він, може, є підданець Німецької держави? Ні, він ні сват, ні кум, він зовсім постороння людина. І от із-за того, що було похищено цю посторонню людину, яка юридично нічим не зв'язана з Німеччиною, яка не дає ніяких поводів до того, щоби зробити такої колосальної ваги приказ, приказ був виданий. {{кінець цитати}}
 
== Перебіг ==
[[29 квітня]] в приміщенні київського [[цирк]]у відбувався з'їзд хліборобів, на який прибуло понад 6 тис. делегатів з 8 губерній [[Україна|України]]. [[Павло Скоропадський]] залишався вдома і дізнавався про перебіг з'їзду через кур'єрів. Саме через останніх він дізнався, що критика політики [[Центральна Рада|Центральної Ради]] сягнула апогею, а тому цей момент видавався найкращим для початку дій. [[Павло Скоропадський|Павло Петрович]] на [[автомобіль|автомобілі]] прибув на з'їзд і сів у бічній ложі. Після однієї з промов прозвучала пропозиція оголосити [[Павло Скоропадський|Скоропадського]] [[гетьман]]ом. Присутні встали і вітали його як людину, якій випала доля взятися до керування країною у складний для неї час.<ref>Реєнт О.&nbsp;П.&nbsp;Павло Скоропадський.&nbsp;— Київ{{К.}}: Видавничий дім «Альтернативи», 2003&nbsp;р.&nbsp;— 303 стс.</ref>
 
Після цього учасники з'їзду рушили на Софіївський[[Софійська площа (Київ)|Софійський майдан]] для урочистого молебню, де нова влада отримала благословення від архієпископа Никодима.
 
У ніч з [[29 квітня|29]] на [[30 квітня]] прихильники [[гетьман]]а оволоділи приміщеннями генеральних секретарств у військових та внутрішніх справах, а також [[Національний банк України|Державним банком]].
 
За три дні перед цими подіями німці роззброїли дивізію [[Синьожупанники|Синьожупанників]], а 30 квітня [[Січові стрільці|Січових Стрільців]].<ref>Мазепа І. Україна в огні і бурі революції 1917–1921.&nbsp;— P. Mirchuk, 1967&nbsp;р.&nbsp;— 400 стс.</ref>
 
== Причини падіння Центральної ради ==
 
* З грудня [[1917]] року Рада почала стрімко втрачати свій авторитет серед населення. Головна причина полягала в тому, що УЦР своєчасно не змогла розв'язати нагальних соціально-економічних проблем (і перш за все робітниче та аграрне питання), бо віддавала пріоритет національно-політичним інтересам.
 
* Рада не мала боєздатних збройних сил. Адже соціалістична її більшість вважала за непотрібне створення регулярної армії, а натомість прагнула сформувати так звану «народну міліцію», яка виконувала б насамперед функції охорони правопорядку.
 
* УНР не мала дієспроможного адміністративного апарату.
 
* Постійні суперечності між домінуючими фракціями всередині Центральної Ради (УПСР, УСДРП, УПСФ) не дозволяли зробити діяльність цього органу ефективною, обумовлювали імпульсивний характер її роботи.
 
* У Раді відчувався дефіцит людей державного рівня, здатних організувати роботу, повести за собою. І це не дивно, адже більшість в УЦР складала молодь віком 25-30 років, без досвіду державницької роботи, з притаманними цьому вікові максималізмом та романтизмом.
 
* Постійні особисті протиріччя між лідерами Центральної Ради.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьманський_переворот_(1918)