Вікіпедія

Т-28: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Dexbot (обговорення | внесок)
Боти
22 545 редагувань
м Removing Link FA template (handled by wikidata)
стильові правлення, правопис
Рядок 97:
Такі умови радянською делегацією були полічені неприйнятними, і було прийнято рішення від придбання A6 відмовитися і натомість створити танк такого класу власними силами з використанням досвіду, отриманого при вивченні у Великої Британії зразка A6.{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=4}}
 
Ескізне проектування нового танка було доручено факультету моторизації та механізації [[Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого|Військово-технічної академії ім. Ф. Дзержинського]], а також створеному [[28 січня]] [[1931|1931 р.]] танко-тракторному [[Конструкторське бюро|конструкторському бюро]] {{comment|ВГАО|Всесоюзне Гарматно-Арсенальне об'єднання}}. Обидва проекти були готові до липня того ж року. За результатами їх порівняння керівництвом Управління моторизації та механізації був обраний танк що мав індекс ''Т-28'' проекту конструкторського бюро ВГАО, основними розробниками якого були начальник бюро С. Гінзбург, його заступник В. Заславський та інженери-конструктори О. Іванов та А. Гаккель. У конструкції танка були використані як дані, отримані при вивченні A6, так і досвід, накопичений конструкторами під час радянсько-німецького співробітництва початку [[1930-ті|1930-х років]] (зокрема, розробки танка [[ТГ (танк)|ТГ]] та випробувань німецьких танків на полігоні під Казанню). За первинним проектом танк повинен був зберігати загальну компоновку A6, мати вагу близько 16 тонн і нести озброєння з 45-мм гармати та кулемета в головній башті і ще двох кулеметів — в малих. Бронювання танка мало становити 20 мм у лобовій частині корпусу і 16 — 17 мм на інших вертикальних поверхнях, товщина бронелистів даху — 10 мм, днища — 8 мм. ВЯк якостісилова силової установкиустановка був обраний авіаційний двигун М-5 потужністю 400 к. с., який вже встановлювався на танках [[БТ-2]]. У конструкції передбачалося широко використовувати також інші вузли та конструктивні рішення вже перебуваючих у виробництві БТ-2 і [[Т-26]].{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=5}}
 
[[28 вересня]] 1931 Управління моторизації та механізації уклало з ВГАО договір на виготовлення робочих креслень та складання двох дослідних зразків Т-28 до [[1 травня]] [[1932|1932 року]]. Перший прототип танка, який отримав найменування Т-28-1, з неброньової сталі був закінчений у травні та зробив перший випробувальний пробіг [[29 травня]] 1932 року. Від початкового проекту прототип відрізнявся установкою більш потужного двигуна [[М-17 (двигун)|М-17]], а також установкою 37-мм гармати [[ПС-2]] замість 45-мм, оскільки остання все ще не була готова до того часу. [[11 червня]] 1932 Т-28 був продемонстрований командуванню Управління моторизації та механізації [[Червона армія|РСЧА]]. Танк в цілому отримав позитивну оцінку, проте військові зажадали установки на нього, починаючи вже з другого дослідного зразка, [[Дизельний двигун|дизельного двигуна]] ПГЕ, що знаходився в той час в розробці, і 76-мм гармати [[ПС-3]]. З урахуванням цих зауважень, а також результатів випробувань першого прототипу, проект Т-28 був в серпні — вересні 1932 року кардинально перероблений — більшою чи меншою мірою змінені були майже всі вузли та системи танка, за винятком лише рухової установки, оскільки зазначений дизель так і не був доведений до прийнятного рівня. Після цього наприкінці жовтня 1932 року, навіть не чекаючи виготовлення дослідного зразка, [[Рада праці та оборони|Радою праці та оборони СРСР]] було прийнято рішення про серійне виробництво танка.{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=5}}
Рядок 115:
 
[[Файл:T28 7.jpg|thumb|Збірка танків Т-28 в цеху Кіровського заводу. 1935]]
Виробництво комплектуючих для Т-28, починаючи з 1934 року, здійснювали такі заводи:{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=13}}
* Бронекорпуса та башти — [[Іжорський завод]] (м. [[Колпіно]])
* Двигуни М-17 — [[Сатурн (НВО)|завод № 26]] (м. [[Рибінськ]])
Рядок 191:
Гармата встановлювалася в лобовій частині головної [[Башта (зброя)|башти]] в масці на [[шип (техніка)|цапфах]]. Максимальний кут піднесення гармати становив +25 °, опускання — −5 °. Підйомний механізм гармати — секторного типу, ручний.
 
Гармата КТ-28 призначалася для боротьби з вогневими точками противника та неброньованими цілями, і цілком задовольняла покладені на неї завдання. Потужність її [[бронебійний снаряд|бронебійного снаряда]] в силу невисокої початкової швидкості було достатньо низькою. Треба сказати, що відверта слабкість гармати КТ-28 у боротьбі з броньованими цілями служила джерелом безлічі нарікань з боку військових. Власне, самими конструкторами танка гармата КТ-28 вяк якості основногоосновне озброєння розглядалася як тимчасовий захід — згодом танки планувалося озброювати 76,2-мм універсальною танковою гарматою [[ПС-3]].{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=28}} Проте з ряду причин її так і не вдалося допрацювати до прийнятного рівня та запустити у виробництво.
 
Починаючи з [[1938|1938 р.]] і аж до закінчення виробництва в [[1940|1940 р.]] Т-28 озброювалися новою 76,2-мм танковою гарматою [[76-мм танкова гармата зразка 1938 року (Л-10)|Л-10]]. Гармата Л-10 мала ствол довжиною в 26 калібрів та велику порівняно з КТ-28 початкову швидкість (555 м/с), що дозволяло її бронебійному снаряду пробивати броню товщиною до 50 мм на відстані в 1000 м при куті зустрічі в 60 ° до нормалі. Це істотно підвищило бойові можливості танка, хоча по надійності та зручності експлуатації Л-10 відчутно поступалася КТ-28.{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=11}} Крім нововироблених машин, гарматою Л-10 переозброювалися танки, які надходили на Кіровський завод для ремонту. Точних даних про загальну кількість танків, озброєних гарматами Л-10, немає, однак за наявними даними можна припустити, що до 1941 року гарматою Л-10 були озброєні близько 300 танків Т-28 (з приблизно 450 що були в наявності).{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=11}}
Рядок 204:
 
=== Двигун та трансмісія ===
[[Двигун]] танка — V-подібний авіаційний [[карбюратор]]ний [[М-17 (двигун)|М-17Т]] водяного охолодження, експлуатаційною потужністю 450 к. с. при 1400 об/хв. Максимальна потужність становила 500 к. с. при 1450 об/хв (спроби установки на танк [[дизельний двигун|дизельного двигуна]] успіху не мали). Ступінь стиснення — 5,3, суха маса двигуна — 553 кг. Карбюраторів — два, типу КД-1 (на кожну групу циліндрів). Водяне охолодження двигунів здійснювалося за допомогою [[радіатор]]ів загальною ємністю 100 л. На машинах першої серії радіатори мали різне число секцій. Два бензобака ємністю 330 л кожний розташовувалися уздовж бортів в трансмісійному відділенні. Подача палива — під тиском, бензопомпою. ВЯк якості паливапаливо використовувався [[бензин]] марок Б-70 і КБ-70. Масляний насос — шестерний (на танках першої серії — поршневий). Запалювання — від [[магнето]]. На танках першої серії використовувалися магнето «Сцінтілла», на подальших — магнето «Електрозавод».
 
[[Трансмісія]] складалася з головного [[фрикційна муфта|фрикціону]] сухого тертя, пятишвидкісної [[коробка передач|коробки зміни передач]] (п'ять передач вперед, одна назад), багатодискових сухих бортових фрикційних та дворядних бортових передач з стрічковими гальмами. Коробка передач мала блокувальний пристрій, який запобігає перемикання передач при невимкненому головному фрикціоні.
Рядок 281:
== Озброєння, випробовуються на базі Т-28 ==
 
* ''76,2-мм гармата Л-11'' — створена в КБ Кіровського заводу в початку 1938 року для заміни гармати [[76-мм танкова гармата зразка 1938 року (Л-10)|Л-10]] вяк якості основногоосновне озброєння Т-28, а також для оснащення перспективних важких та середніх танків. випробовувалася на танку Т-28 1939 року паралельно з створеною для тих же цілей гарматою Ф-32, показавши приблизно схожі з останньою результати. Однак, через більшу складність та вартість, на озброєння прийнята не була.{{sfn|g=Л|Свірін|2009|с=260 — 261}}
* ''76,2-мм гармата Ф-32'' — створена в ОКБ-92 Горьковського артилерійського заводу № 92 під керівництвом [[Грабін Василь Гаврилович|В. Г. Грабіна]]. Призначалася для тих же цілей, що і Л-11 і використовувала в конструкції хитну частина [[76-мм дивізійна гармата зразка 1936 (Ф-22)|76,2-мм дивізійної гармати Ф-22]]. Випробовувалася на Т-28 паралельно з Л-11 1939 року і показала приблизно зіставні з нею результати. Завдяки меншій вартості та більшій технологічності виробництва, за результатами випробувань вибір був зроблений на користь Ф-32, і в січні 1940 року гармата була прийнята на озброєння РККА. Однак плановане переозброєння Т-28 так і не було зроблено.{{sfn|g=Л|Свірін|2009|с=260 — 261}}
* ''85-мм гармата Ф-30'' — розроблена під керівництвом Грабіна в початку 1939 року як танкова гармата великої потужності. На початку літа 1939 зразок гармати проходив випробування возінням і на штучному відкаті на танку Т-28 (гармата встановлювалося в башту). Випробування стрільбою було вирішено не проводити, оскільки при використанні гармати розрахункова реакція віддачі на погон перевищувала допустиму.{{sfn|g=Л|Свірін|2009|с=262}}
Рядок 433:
 
Збереглося 4 примірники танка Т-28,{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=76}} з них:
* у Росії&nbsp;— 1 машина (Т-28 зразка 1936), в експозиції підпросто відкритим небомнеба [[Центральний музей Збройних Сил|Центрального музею Збройних Силсил]] ву Москві. Крім того, в ряді музеїв збереглися деталі танків. Зокрема, в експозиції [[Центральний музей Великої Вітчизняної війни|Центрального музею Великої Вітчизняної війни]] на московській [[Поклонна гора (Москва)|Поклонній горі]] є мала башта, імовірно належала танку Т-28.<ref>{{cite web|url=http://technic-memorial.narod.ru/T-28/T-28.htm|work=Техника на постаментах|title=Средний танк Т-28 (СССР)|accessdate=2010-07-17|archiveurl=http://www.webcitation.org/612tWDLnT|archivedate=2011-08-19}}</ref> Крім того, в музейному комплексі «[[Сестрорецький рубіж]]» (місто [[Сестрорецьк]], [[Курортний район (Санкт-Петербург)|Курортний район]] Санкт-Петербурга) є корпус Т-28, пристосований під вогневу точку.<ref name="Сестрорецк" />
2011 року під Островом останки танка Т-28 (разом з британським танком Черчиль) були знайдені групою «Пошук».
* У Фінляндії&nbsp;— 3 машини (танки зразка 1938 року, екрановані), з них дві (з оригінальною та фінською екрановкою) в експозиції танкового музею в Паролі і одна (фінське екранування) на території військової частини в [[Міккелі]]. Крім того, залишки ще одного Т-28 (купа уламків) збереглися на одному з військових полігонів в районі [[Гямеенлінна]]&nbsp;— мабуть, танк використовувався як артилерійська мішень.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=76}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Т-28