Орден Святого Лазаря: відмінності між версіями

|Тип = Католицький релігійний [[Орден (організація)|орден]] (з [[1187]] р. до [[1244]] р. — Християнський [[Духовно-лицарський орден|духовно-лицарський орден]])

'''Військовий і [[Госпітальєри|Госпітальєрський]] Орден Святого Лазаря Єрусалимського''' ({{lang-la|Ordo Militaris et Hospitalis Sancti Lazari Hierosolymitani}})&nbsp;— це є одночасно [[Орден (нагорода)|орден як нагорода]] і [[Орден (організація)|орден як організація]]; [[Католицтво|католицький]] [[Релігія|релігійний]] [[Духовно-лицарський орден|духовно-лицарський орден]] (з [[1187]]&nbsp;р. до [[1244]]&nbsp;р. був [[Християнство|християнським]] [[Духовно-лицарський орден|військовим орденом]]). Саме від назви даного Ордену [[Етимологія|етимологічно]] походить [[термін]] «[[лазарет]]»<ref>[http://iknowit.ru/words/word8233.html общий словарь, «Лазарет»] {{ref-ru}}</ref>.

Орден, [[Церковні братства|Братство]] святого ​​Лазаря на початку мало виключно благодійні функції, головними завданнями якого був догляд і турбота за хворими на проказу ([[Лепра|лепру]]&nbsp;— звідси походить назва «[[лепрозорій]]»). Проте в ході Хрестових походів організація швидко мілітаризувалася. За угодою, укладеною між Орденом Святого Лазаря та іншими військово-[[Чернечий орден|чернечими Орденами]], коли члени останніх, захворювали проказою, то переходили до складу «лазаритів» (''не плутати'' з «[[Лазарити|лазаритами»]]» заснованими в [[1625]]&nbsp;р.). «Живі мерці» (хворі на проказу в той час вважалися невиліковно хворими) йшли у бій без [[шолом]]ів, і їх спотворені проказою обличчя вселяли [[жах]] на супротивників. Коли [[мусульмани]] в бою зустрічалися з колоною прокажених [[лицар]]ів і [[сержант]]ів Ордену Святого Лазаря, то воліли шукати порятунку у втечі.