Витинанка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
виправила слово |
Albedo (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 9:
== Історія витинанки: ==
З появою [[папір|паперу]] і перших примітивних ножиць у Китаї з'явилися і перші витинанки. Не відразу папір «перебрався» зі Сходу в Україну. Мистецтво луб'яних виробів існувало паралельно з розвитком кераміки. Так традиції витинання на території України віднаходять у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки в артефактах
У XIII ст. подібні витинанки були розповсюджені в [[Персія|Персії]], згодом по всій Європі. У XVI ст. з'явилися [[кустоди]] — орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську [[печатка|печатку]].Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, почали використовуватися в середині XIX ст.
== Історія витинанки в Україні
Витинанки кінця XIX — початку XX століття вирізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках населення вони набули своєрідних локальних рис щодо трактування матеріалу, форми, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, силуетів, багатства орнаментики.
Рядок 20:
Витинанки були розповсюджені на Поділлі, Подніпров'ї, Прикарпатті, Подніпров'ї. «Витинанки до окраси хат» описані у творах Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка. Іван Франко теж відзначив «незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку тих витинань».
У 20-30-х роках XX ст. основним регіоном побутування витинання стало Поділля. Популярність цього виду мистецтва посилилася після проведення в Києві виставки „Саїнські витинанки" (1969) (с. [[Саїнка]] [[Могилів-Подільський район|Могилів-Подільського р-ну]] (тепер Чернівецького р-ну), завдяки Олександру Васильовичу Салюку, який зібрав для цієї виставки кращі твори односельчан. Виставка відкрила імена багатьох самобутніх майстрів - Є. І. Британ, Т. С. Британ, М. Т. Купчик, Н. П. Кушнір, Г. Я. Петльовану<ref name=":0">[http://dobro-biblio.ucoz.ru/publ/virtualnye_vystavki/vistavka_vitinanok/2-1-0-121 Виставка витинанок]</ref>.
У 60–70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, виготовлені ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з [[Підзамочок|Підзамочка]] Бучацького району<ref name=":0" />.
У 70–80-х роках на виставках з'являються сюжетні витинанки М.П.Бездільного (м. Бережани), М.В.Ремінецької (м. Тернопіль), Д.Г.Мимрика (с. [[Великий Говилів]] Теребовлянського району), М.Н.Бурдяк (с. [[Біла (Чортківський район)|Біла]] Чортківського району), Б.О.Стадничука (с. [[Михвилівка]] [[Борщівський район|Борщівського району]]). Заслужений майстер народної творчості України М.П.Бездільний виступив як новатор сюжетних тематичних витинанок. Вони одинарні, виготовлені комбінованою технікою з різнобарвного паперу, мають рельєфну фактуру.
У 1980-х роках відомі майстри українських витинанок: [[Дмитро Мимрик]] (с. [[Великий Говилів]] Тернопільської області), [[Софія Приймак]] (с. [[Петриківка]] Дніпропетровської області), [[Любов Процик]] ([[Львів]]), [[Людмила Лузгіна]] ([[Запоріжжя]]), Галина Хміль ([[Київ]]), Андрій Пушкарьов (Дніпропетровськ), [[Мазур Людмила Олександрівна|Людмила Мазур]] ([[Хмельницький]]), [[Корчинський Василь Леонтійович|Василь Корчинський]] ([[Київ]]) та ін. Матеріалом для сучасних витинанок є [[глина]], [[метал]], [[дерево]], [[тканина]], [[камінь]] (дуже дивний погляд на матеріал для витинанок?????) та, традиційно, папір. Сучасна витинанка використовується у дизайні інтер'єру та книговиданні. Прикладами сучасної витинанки є роботи сучасного художника та народного майстра [[Богдан Тарас Вікторович|Тараса Богдана]] ([[Львів]]) та [[Денисенко Ігор Михайлович|Ігоря Денисенка]] ([[Київ]]). Серед Майстрів народної творчості Києва заслужене місце посідає Наталія Васєніна, роботи якої були представлені на Першїй Міжнародній виставці «Вырезки мира», що відбулася у Вільнюсі 1991 року. Крім неї у Вільнюсі тоді ж експонували свої витинанки ще дві майстрині.
| |||