Вікіпедія

Оппортьюніті: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стильові правлення
м робот косметичні зміни
Рядок 7:
 
{{main|Хронологія подій марсохода «Оппортьюніті»}}
'''Оппортьюніті''' (від {{lang-en|Opportunity}} — слушна нагода), '''MER-B''' (Mars Exploration Rover — B) — другий [[марсохід]] [[Космічне агентство|космічного агентства]] [[NASA]] з двох запущених у рамках проекту [[Mars Exploration Rover]].
 
На сьогодні ''Оппортьюніті'' продовжує ефективно функціонувати, вже більш ніж в 40 разів перевищивши запланований термін в 90 сол<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/articles/2014/01/25/opportunity/|title=Красный ветеран|author=|date=2014-01-25|work=|publisher=Lenta.ru|accessdate=2014-01-25|language=ru}}</ref><ref>{{cite news|url=http://www.astroblogs.ru/news/mission_of_opportunity/|title=10 лет "Оппортьюнити" готов проработать на Марсе|date=23.01.2013|publisher=astroblogs.ru}}</ref>, весь цей час живлячись тільки від [[Сонячна батарея | сонячних батарей]]. Очищення сонячних панелей від пилу відбувається під дією природного вітру [[Марс (планета)|МарсМарса]]а, що дозволяє марсоходу проводити геологічні дослідження планети. Наприкінці квітня 2010 року тривалість місії досягла 2246 сол, що зробило її найтривалішою серед апаратів, які працювали на поверхні «червоної планети». Попередній рекорд належав апарату [[Вікінг-1]], який пропрацював з [[1976]] по [[1982]].
 
=== Походження назви ===
Рядок 31:
== [[Ракета-носій]] ==
[[Файл:Mer-b-final-launch.jpg|thumb|150px|Старт ракети [[Дельта-2]] з марсоходом Оппортьюніті на борту]]
'''Оппортьюніті''' був запущений ракетою-носієм [[Дельта-2 | Дельта-2 7925-H]]. Ця ракета-носій потужніша, ніж [[Дельта-2|Дельта II 7925]], за допомогою якої був запущений його близнюк - марсохід [[Марсохід «Спіріт»|Спіріт]].
 
Запуск ''Оппортьюніті'' відбувся пізніше, ніж запуск його близнюка - марсохода [[Марсохід «Спіріт» | Спіріта]], [[Марс (планета)|Марс]] перебував на більшій відстані, і тому для успішної доставки вимагалося більше енергії, у зв'язку з цим обрали потужнішу ракету Дельта-2 7925-H. Попри це, основні елементи ракети-носія [[Дельта-2]] для місії [[Mars Exploration Rover]]s, були практично ідентичні. На старті ракета-носій важила 285 228 кг, з яких 1063 кг - космічний корабель ([[# Конструкція|див. Таблицю нижче]]).
 
Сімейство ракет-носіїв [[Дельта-2]] перебуває в експлуатації вже більш ніж 10 років. З їх допомогою успішно запущені 90 проектів, в тому числі й останні шість місій [[НАСА]] на Марс: «[[Mars Global Surveyor]]» і «[[Mars Pathfinder]]» в 1996 році, «[[Mars Climate Orbiter]] »1998 року,«[[Mars Polar Lander]]» в 1999 році,«[[Марс Одіссей]]» 2001 року і [[Фенікс (космічний апарат) |«Фенікс»]] в 2007 році.<ref> [http://marsrover.nasa.gov/mission/launch_vehicle.html Rovers Launched on Delta IIs]</ref>.
 
== Вироблення енергії ==
 
Як і в місії «[[Mars Pathfinder]]», електроенергію, необхідну для живлення систем марсоходів, виробляють панелі [[сонячні батареї | сонячних батарей]]. Панелі сонячних батарей містяться на «крилах» [[марсохід|марсоходів]] і складаються з окремих осередків, що значно підвищує надійність місії. Їх розробляли спеціально для «Спіріта» і «Оппортьюніті», щоб досягнути максимальну площу збирання світла, наскільки це можливо (див. Знімок ліворуч).
 
Ще одним нововведенням для марсоходів є додавання потрійного шару з [[Арсенід галію|арсеніду галію]]. Це перше в історії дослідження [[Марс (планета)|МарсМарса]]а з використанням тришарових сонячних батарей. Осередки батарей здатні поглинути більше сонячного світла, ніж їх застаріла версія, встановлена ​​на марсоході [[Mars Pathfinder | «Соджорнер»]], який працював у 1997 році. Сонячні елементи містяться в трьох шарах сонячних батарей марсохода і тому здатні поглинути більше сонячного світла, а внаслідок цього можуть виробляти більше електроенергії для підзарядки [[Літій-іонний акумулятор | літій-іонних акумуляторів]] роверів.
 
Під час місії «[[Mars Pathfinder]]» марсохід [[Mars Pathfinder|«Соджорнер»]] використав один літієвий акумулятор ємністю 40 А·год. Під час місії «[[Mars Exploration Rover]]s» марсоходи використовують два [[Літій-іонний акумулятор | літій-іонних акумулятора]], ємністю 8 А·год кожен. Під час роботи «Оппортьюніті» на [[Марс (планета)|Марсі]] максимальний показник виробітку енергії сонячними панелями був близький до 900 Вт·год за 1 марсіанський день, або сол. В середньому [[сонячні батареї]] «Спіріта» і «Оппортьюніті» виробляли 410 Вт·год/сол.
 
== Здійснення зв'язку ==
=== Зв'язок з орбітальними апаратами ===
[[Файл:Mars-odyssey-sm.jpg|thumb|Орбітальний апарат «[[Марс Одіссей]]».]]
Марсоходи місії «[[Mars Exploration Rover]]s» як ретранслятор використовують орбітальний апарат «[[Марс Одіссей]]», який постійно обертається навколо червоної планети.
 
Протягом 16 хвилин він перебуває в зоні «спілкування» з роверами, після чого ховається за горизонтом. «Спіріт» і «Оппортьюніті» можуть «спілкуватися» з орбітальним апаратом протягом 10 хвилин, в цей період він приймає дані від марсоходів.<ref name=USGS1/>
Рядок 64:
Бортовий комп'ютер «Спіріта» і «Оппортьюніті» побудований на 32-бітному [[радіаційно-стійка інтегральна схема|радіаційно-стійкому процесорі]] ''[[RAD6000]]'', який працює на частоті {{nobr|20 МГц}}. Він містить {{nobr|128 мегабайт}} оперативної пам'яті, а також {{nobr|256 мегабайт}} флеш-пам'яті.
 
Подібно до нашого [[Мозок людини|мозку]], який перебуває під захистом черепа, системи марсохода захищені тим, що встановлені в «Тепловому блоці електроніки», який закріплений в модулі під назвою «Електроніка марсохода». Цей модуль розташований точно в центрі ровера. Золота плівка на стінках блоків допомагає затримувати виділене тепло від обігрівачів, оскільки нічні температури на [[Марс (планета)|МарсМарсі]]і можуть впасти до {{nobr | -96 ° C}}. Термоізоляцією служить шар з [[аерогель|аерогеля]]. Аерогель - унікальний матеріал, що володіє рекордно низькою щільністю й проявляє високу твердість, прозорість, жароміцність, надзвичайно низьку теплопровідність і т. д. В повітряному середовищі при нормальних умовах щільність такої мікроґратки дорівнює 1,9 кг/м³ через наявність міжґраткового [[повітря]], а його щільність всього в 1,5 рази більша ніж щільність [[повітря]], через що [[аерогель]] отримав назву «твердий дим».
 
Весь комплекс, що контролює балансування ровера, можна порівняти з пристроєм людського [[Вестибулярний апарат | вестибулярного апарату]]. Інерціальний вимірювальний пристрій оцінює кут нахилу марсохода, ці дані допомагають роверу робити точніші й плавніші рухи.
 
Головний комп'ютер проводить також регулярне технічне обслуговування марсохода. Його програмне забезпечення забезпечує правильне функціонування всіх систем.
 
== Інновації в місії «[[Mars Exploration Rover]]s» ==
 
=== Осторонь від небезпек ===
Рядок 81:
 
=== Поліпшений зір ===
Загалом двадцять камер, що допомагають марсоходам в пошуку слідів дії води на [[Марс (планета)|МарсМарсі]]і, передають на Землю якісні фотографії планети. Камери місії «[[Mars Exploration Rover]]s» роблять знімки з найбільшою роздільною здатністю за всю історію досліджень Марса.
 
Досягнення в галузі технологій допомогло зробити камери легшими і компактнішими, що дозволило встановити по дев'ять камер на кожному ровері, а також по одній камері на спускну платформу (DIMES). Камери роверів розроблені в [[Лабораторія реактивного руху|Лабораторії реактивного руху]]. Вони є найдосконалішими камерами, які колись опускалися на іншу планету.
 
=== Поліпшене стиснення даних ===
Система стиснення даних, також розроблена в [[Лабораторія реактивного руху|Лабораторії реактивного руху]], дозволяє зменшувати обсяг даних для подальшої передачі їх на Землю. [[ICER]] створений на основі [[Вейвлет-перетворення|вейвлет-перетворень]], зі здатністю обробляти зображення. Наприклад, зображення розміром 12 МБ в кінцевому підсумку буде стиснуте до 1 МБ і, таким чином, займе набагато менше місця на карті пам'яті. Програма ділить всі зображення на групи, по 30 зображень кожна. Ця процедура істотно знижує ризик втрати знімків під час їх відправлення на Землю, до [[Комплекс далекого космічного зв'язку в Канберрі | Комплексу далекого космічного зв'язку]] в Австралії.
 
=== Створення карт місцевості при пересуванні ===
Рядок 92:
 
== Технологія м'якої посадки ==
Інженери зіткнулися з непростим завданням як знизити швидкість космічного апарату з {{nobr | 12000 миль/год}} під час входження в атмосферу до {{nobr | 12 миль/год}} при ударі об поверхню [[Марс (планета)|Марса]]<ref name=UGSG4>[http://marsrover.nasa.gov/technology/is_entry_descent_landing.html In-situ Exploration and Sample Return: Entry, Descent, and Landing].</ref>.
 
=== Покращений парашут і подушки безпеки ===
Для входу в атмосферу, спуску і посадки в місії «[[Mars Exploration Rover]]s» було використано багато чого з напрацювань її попередників: [[Програма «Вікінг» | Місії «Вікінг»]] і «[[Mars Pathfinder]]» . Для того, щоб уповільнити швидкість зниження, місія використовує успадковану технологію парашута [[Програма «Вікінг» | Місії «Вікінг»]] запущеного 1975 року, а також місії [[Mars Pathfinder | Місії Mars Pathfinder]] 1997 року. Космічні апарати місії «[[Mars Exploration Rover]]s» набагато важчі від попередніх, базова конструкція парашута залишилася тією ж, але його площа на 40% більша, ніж у попередників.
 
Подушки безпеки також були вдосконалені, дану технологію пом'якшеного приземлення апарату застосовували в місії «[[Mars Pathfinder]]». Навколо посадкового модуля, який тримав [[марсохід]], перебували двадцять чотири надутих осередки. Подушки безпеки створені з дуже міцного синтетичного матеріалу, званого «Vectran». Цей самий матеріал використовують у виготовленні [[скафандр]]ів. Знову ж таки, зі збільшенням ваги космічного апарату, необхідно було створити міцніші подушки безпеки. Кілька тестів на падіння показали, що додаткова маса викликає серйозні пошкодження і розрив матеріалу. Інженери розробили подвійну оболонку з подушок безпеки, покликану запобігти серйозним пошкодженням під час високошвидкісної посадки, коли подушки безпеки можуть стикнутися з гострим камінням та іншими геологічними особливостями Червоної планети.
 
=== Використання ракетних двигунів щоб уповільнити швидкість зниження ===
Щоб сповільнити спуск космічного апарату, використовувалися три реактивних двигуни (RAD), розташованих по його боках. Радіолокаційна установка ([[РЛС]]), встановлена ​​в нижній частині посадкового модуля, визначала відстань до поверхні. Коли спускний апарат був на висоті {{nobr | 1,5 км}}, радіолокаційна система привела в дію камеру ''Descent Image Motion Estimation Subsystem'' (DIMES). Камера зробила три фотографії поверхні (із затримкою 4 секунди), що дозволило автоматично визначити горизонтальну швидкість апарата. Через деякий час нова рухова установка місії «[[Mars Exploration Rover]]s» почала гальмувати марсохід «Спіріт». Як і передбачалося, у [[Кратер Гусєва | кратері Гусєва]] дмуть сильні вітри, які розгойдували спускний апарат «Спіріта» з боку в бік, перешкоджаючи його безпечній посадці. Векторна система з реактивних двигунів (TIRS) перешкоджала хаотичному руху з боку в бік, в результаті чого спускний апарат став стабільнішим при посадці. Під час спуску «Оппортьюніті» на [[Плато Меридіана]] була більш сприятлива погода, ніж в [[Кратер Гусєва | кратері Гусєва]], тому в цьому випадку не було необхідності залучити систему TIRS для стабілізації спуску.
 
== Покращена мобільність марсохода ==
Нове програмне забезпечення допомагає уникати перешкод при пересуванні. Коли зіткнення з породою неминуче, в спрацьовує вдосконалена система підвіски, з якою роверу набагато легше здійснювати маневри<ref name=UGSG5>[http://marsrover.nasa.gov/technology/is_autonomous_mobility.html In-situ Exploration and Sample Return: Autonomous Planetary Mobility].</ref>.
 
«Спіріт» і «Оппортьюніті» мали здатність долати різні перешкоди на кам'янистій місцевості [[Марс (планета)|МарсМарса]]а. Для місії «[[Mars Exploration Rover]]s» конструктори модифікували систему підвіски, яку раніше застосовували на марсоході [[Mars Pathfinder | «Соджорнер»]]<ref name=UGSG5/>.
 
Система підвісок закріплена в задній частині [[Марсохід|марсохода]]. Колеса збільшили в розмірах, а також покращили їх конструкцію. Кожне колесо має діаметр 26 сантиметрів. Їх внутрішню і зовнішню частину з'єднує спеціальна спіралевидна структура, яка дозволяє поглинути силу удару і не допустити її поширення. Система підвісок дозволяє краще долати перешкоди, наприклад, камені, які можуть бути більшими ніж самі колеса. Кожне колесо має протектор з характерними виступами, які забезпечують поліпшене зчеплення під час пересування по каменях і м'якому ґрунту. Внутрішня частина коліс складається з матеріалу під назвою «Solimide», який зберігає свою еластичність навіть при дуже низьких температурах і тому ідеально підходить для суворих умов [[Марс (планета)|МарсМарса]]а.
 
=== Пересування по шляхах найменшого опору ===
Марсоходи місії «[[Mars Exploration Rover]]s» мають кращі фізичні характеристики, ніж марсохід [[Mars Pathfinder | «Соджорнер»]] 1997 року, тому «Спіріт» і «Оппортьюніті» можуть бути більш автономними. Інженери поліпшили авто-навігаційне програмне забезпечення водіння, що включає можливість робити і використовувати тривимірні карти місцевості, а це робить ровери самостійнішими<ref name=UGSG5/>.
 
Коли роверу дають команду на самостійне пересування, він починає аналізувати довколишню місцевість, після цього робить стереозображення, за допомогою якого вибирає найкращий безпечний маршрут. Марсоходи повинні уникати будь-які перешкоди на своєму шляху, тому ровери розпізнають їх на своїх стереознімках. Ця інновація дозволила пересуватися на довші відстані, ніж за ручної навігації з Землі. Станом на середину серпня 2004 марсохід «Оппортьюніті», використовуючи автоматичну самонавігацію, проїхав {{nobr | 230 метрів}} (третина відстані між [[Ігл (кратер) | кратером Ігл]] і [[Витривалість (кратер) | кратером Витривалість ]] ), марсохід «Спіріт» - більш ніж {{nobr | 1250 метрів}} із запланованих {{nobr | 3000 метрів}} шляху до «Пагорбів Колумбії».
 
Автоматична система навігації робить знімки прилеглої місцевості, використовуючи одну з двох стереокамер. Після цього стереозображення перетворюються в тривимірні карти місцевості, які автоматично створюються програмним забезпеченням ровера. Програмне забезпечення визначає, чи безпечна місцевість, яка ступінь прохідності, висота перешкод, щільність ґрунту і кут нахилу поверхні. З десятків можливих шляхів ровер вибирає найкоротший, найбезпечніший шлях до своєї мети. Потім, проїхавши від 0,5 до {{nobr|2 метрів}} (в залежності від того, скільки перешкод трапиться на його шляху), ровер зупиняється, аналізуючи перешкоди, що перебувають неподалік. Весь процес повторюється, поки він не досягне своєї мети або ж поки йому не накажуть зупинитися з Землі.
 
Програмне забезпечення водіння в місії «[[Mars Exploration Rover]]s» досконаліше, ніж у [[Mars Pathfinder | «Соджорнер»]]. Система безпеки «Соджорнер» могла захоплювати тільки по {{nobr | 20 точок}} на кожному кроці; система безпеки «Спіріта» і «Оппортьюніті» зазвичай захоплює більш як {{nobr | 16000 точок}}. Середня швидкість роверів, з урахуванням ухилення від перешкод, становить близько {{nobr|34 метри}} на годину - в десять разів швидше, ніж у [[Mars Pathfinder | «Соджорнер»]]. За всі три місяці своєї роботи «Соджорнер» проїхав трохи більш як {{nobr | 100 метрів}}. «Спіріт» і «Оппортьюніті» перевершили цей рекорд в один і той самий день; «Спіріт» проїхав {{nobr | 124 метра}} за {{nobr | 125 сол}}, а «Оппортьюніті» проїхав {{nobr | 141 метр}} за {{nobr | 82 сол}}.
 
Ще одна інновація в місії «[[Mars Exploration Rover]]s» - це додавання візуального [[одометр]]а, який перебуває під контролем програмного забезпечення. Коли ровер їде по піщаній або кам'янистій ділянці, то його колеса можуть прослизати і внаслідок цього видавати неправильні покази механічного [[одометр]]а. Візуальний одометр допомагає виправити ці значення, показуючи, як далеко насправді проїхав [[марсохід]]. Він працює шляхом порівняння знімків, зроблених до і після короткої зупинки, автоматично знаходячи десятки примітних об'єктів (наприклад: камені, сліди від коліс і піщаних дюн), відстежуючи відстань між послідовно знятими зображеннями. Об'єднання їх у тривимірні знімки надає набагато більше інформації - все це набагато легше і точніше, ніж підрахунок пройденої відстані за кількістю обертів колеса.
 
== Батареї та обігрівачі ==
Обігрівачі, акумулятори та інші компоненти не здатні вижити в холодні марсіанські ночі, тому вони знаходяться в «Тепловому блоці електроніки». Нічна температура може впасти до -105 ° C. Температура акумуляторів повинна бути вище -20 ° C, коли вони живлять системи марсохода, і вище 0 ° C при їх підзарядці. Обігрів «Теплового блоку електроніки» відбувається від електричних і восьми радіоізотопних обігрівачів, а також від тепла, що виділяє сама електроніка.<ref name=UGSG6>[http://marsrover.nasa.gov/technology/is_severe_environments.html Batteries and Heaters]</ref>
 
Кожен радіоізотопний обігрівач виробляє близько одного вата тепла і містить близько 2,7 г [[діоксид плутонію | діоксиду плутонію]] в гранулах, що за формою і розміром нагадують ластик на торці простого олівця. Кожна гранула укладена в металеву оболонку з плутонієво-родієвого сплаву і оточена декількома шарами вуглецево-графітових композитних матеріалів, що весь блок за розміром і формою нагадує C-елементний акумулятор. Ця конструкція з декількох захисних шарів була протестована, причому діоксид плутонію знаходиться всередині обігрівальних елементів, що значно знижує ризик забруднення планети при аварійному руйнуванні [[Марсохід|марсохода]] під час посадки. Інші космічні апарати, в тому числі [[Mars Pathfinder | «Марс Пасфайндер» і марсохід «Соджорнер»]], для підтримки оптимальної температури електроніки використовували тільки радіоізотопні обігрівачі<ref name=UGSG6/>.
 
== Конструкція ==
Рядок 130:
[[Файл:MER Panoramic Camera PIA05187.jpg|thumb|Головна камера ровера (PanCam).]]
 
[[Автоматична міжпланетна станція]] проекту MER включає спускний апарат і перелітний модуль. Для різних етапів гальмування в атмосфері [[Марс (планета)|МарсМарса]]а і м'якої посадки спускний апарат містить теплозахисний екран конічної форми, парашутну систему, твердопаливні ракетні двигуни і кулясті повітряні подушки.
 
{|class="wikitable"
Рядок 153:
|}
 
Марсохід має 6 коліс. Джерелом [[Електрика | електроенергії]] служать [[Сонячна батарея | сонячні батареї]] потужністю до 140 ватів<ref>[http://marsrover.nasa.gov/mission/spacecraft_rover_energy.html Mars Exploration Rover Mission: The Mission]</ref>. При масі в 185 кг марсохід оснащений [[Бур (інструмент)|буром]], декількома камерами, мікрокамерою (MI) і двома [[спектрометр]]ами, змонтованими на [[Маніпулятор (механізм) | маніпуляторі]].<ref name="Martian Robots, Taking Orders From a Manhattan Walk-Up">{{cite news|url=http://www.nytimes.com/2004/11/07/science/07mars.html?pagewanted=2 |title=Martian Robots, Taking Orders From a Manhattan Walk-Up |work=The New York Times |date=November 7, 2004 |accessdate=April 9, 2009 | first=Kenneth | last=Chang}}</ref><ref name="Roving Mars: Spirit, Opportunity, and the Exploration of the Red Planet">{{cite book|first=Steve|last=Squyres|title=Roving Mars: Spirit, Opportunity, and the Exploration of the Red Planet|publisher=Hyperion Press|year=2005|url=http://books.google.com/?id=GQBRAAAAMAAJ&dq=%22Roving+Mars%22&q=%22World+Trade+Center%22#search|pages=113–117 | isbn=978-1-4013-0149-1}}</ref>
 
Поворотний механізм марсохода виконаний на основі [[Сервопривід|сервоприводів]]. Такі приводи розташовані на кожному з передніх і задніх коліс, середня пара поворотних приводів не має. Поворот передніх і задніх коліс марсохода здійснюється за допомогою [[електромотор]]ів, що діють незалежно від моторів, які забезпечують переміщення апарату.
 
Коли марсоходу необхідно повернути, двигуни включаються і повертають колеса на потрібний кут. Весь інший час двигуни, навпаки, перешкоджають повороту, щоб апарат не збивати з курсу через хаотичний рух коліс. Перемикання режимів поворот - [[Гальмівна система | гальмо]] відбувається за допомогою [[реле]].
 
Також марсохід здатний копати ґрунт (траншею), обертаючи одне з передніх коліс, сам залишаючись при цьому нерухомим.
 
Бортовий комп'ютер побудований на процесорі ''[[RAD6000]]'' з частотою 20 МГц, 128 МБ [[DRAM]] ОЗУ, 3 МБ [[EEPROM]] і 256 МБ [[флеш-пам'ять | флеш-пам'яті]]. Робоча температура робота від мінус 40 до плюс 40 ° C. Для роботи при низьких температурах призначений радіоізотопний нагрівач, який можуть доповнювати також електричні нагрівачі, коли це необхідно.<ref>{{cite web|url=http://marsrover.nasa.gov/technology/is_severe_environments.html|title=MER - Batteries and Heaters|accessdate=2012-08-13|work=Jet Propulsion Laboratory|publisher=NASA|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BVeVw4pJ|archivedate=2012-10-18}}</ref> Для теплоізоляції застосовується [[аерогель]] і [[золота фольга]].
 
Інструменти ровера:
* Панорамна камера (Pancam) - допомагає вивчити структуру, колір, мінералогію місцевого ландшафту.
* [[Навігація | Навігаційна камера]] (Navcam) - [[монохром]]на, з великим кутом огляду, також камери з нижчою роздільною здатністю, для навігації та водіння.
* Мініатюрний тепловий емісійний спектрометр (Mini-TES) - вивчає скелі й ґрунт, для докладнішого аналізу, також визначає процеси, які сформували їх.
* Hazcams, дві монохромні камери з 120-градусним полем зору, що забезпечують додаткові дані про стан ровера.
 
Маніпулятор ровера містить наступні інструменти:
* Мініатюрізованний [[Месбауерська спектрометрія | месбауерський спектрометр]] (MB) MIMOS II - проводить дослідження мінералогії залізовмісних порід і ґрунтів.
* Спектрометр альфа-частинок (APXS) - аналіз хімічного складу скель і ґрунтів.
* [[Магніт]]и - збір магнітних частинок пилу.
* Мікрокамера (MI) - отримує збільшені зображення марсіанської поверхні з високою роздільною здатністю, своєрідний [[мікроскоп]].
* Інструмент зіскоблювання породи ([[: en: Rock Abrasion Tool]], RAT; букв. Переклад абревіатури - «щур») - алмазний торцевий [[Бур (інструмент)|бур]], здатний зробити отвір діаметром {{nobr | 45 мм}} і глибиною {{nobr | 5 мм}} на скельній поверхні, а потім змести залишки породи з місця зіскрібка. Інструмент важить {{nobr | 720 грам}}, споживає потужність {{nobr | 30 Вт}}.
 
Роздільна здатність камер 1024×1024 [[Піксель | пікселів]]. Отримані дані зберігаються із стисненням [[ICER]] для подальшої передачі.
 
== Порівняння Оппортьюніті з іншими марсоходами ==
[[Файл:PIA15279 3rovers-stand D2011 1215 D521.jpg|thumb|430px|Моделі всіх трьох марсоходів у порівнянні: [[Mars Pathfinder | Соджорнер]] (найменший), Спіріт/Оппортьюніті (середній), [[Mars Science Laboratory | К'юріосіті]] (найбільший)]]
 
{| class="wikitable"
Рядок 210:
== Огляд місії ==
[[Файл:PIA05229 label.jpg|thumb|left|Місце посадки ''Оппортьюніті'', знімок орбітального апарату [[Mars Global Surveyor]].]]
[[Файл:MOLA opportunity.jpg|thumb|Місце посадки ''Оппортьюніті'' на [[Марс (планета)|МарсМарсі]]і (позначено зіркою)]]
Основне завдання ''Оппортьюніті'' полягала в тому, щоб він протримався 90 сол (92,5 дня), за цей час проводячи численні дослідження [[Марс (планета)|МарсМарса]]а. Місія отримала кілька розширень і триває вже протягом {{Минуло днів | 25 | 01 | 2004}} днів з моменту посадки.
 
У процесі посадки марсохід випадково потрапив в кратер ([[Ігл (кратер)|Ігл]]) посеред плоскої рівнини. ''Оппортьюніті'' успішно вивчив ґрунт і зразки гірських порід, передав панорамні знімки [[Ігл (кратер)|кратера Ігл]]. Отримані дані дозволили вченим [[НАСА]] зробити припущення про наявність [[гематит]]а, а також про присутність в минулому води на поверхні [[Марс (планета)|МарсМарса]]а. Після цього ''Оппортьюніті'' відправився на вивчення [[Ендьюранс (кратер)|кратера Ендьюранс]], який вивчався ровером з червня по грудень 2004 року. Згодом ''Оппортьюніті'' виявив перший [[метеорит]], нині відомий, як «Heat Shield Rock».
 
З кінця квітня по червень 2005 року ''Оппортьюніті'' не пересувався, оскільки застряг у дюні декількома колесами. Щоб витягти ровер з мінімальним ризиком, за 6 тижнів було виконано моделювання місцевості. Успішне маневрування по кілька сантиметрів за день зрештою звільнило ровер, тим самим дозволивши йому продовжити свою подорож по поверхні червоної планети.
 
Далі ''Оппортьюніті'' вирушив у південному напрямку до [[Еребус (кратер) | кратера Еребус]], великого, неглибокого, частково засипаного піском кратера. Після цього ровер попрямував на південь, у бік [[Вікторія (кратер) | кратера Вікторія]]. В період з жовтня 2005 року по березень 2006 року, апарат мав деякі механічні проблеми зі своїм маніпулятором.
 
В наприкінці вересня 2006 року ''Оппортьюніті'' досяг [[Вікторія (кратер) | кратера Вікторія]], досліджуючи його вздовж краю, рухаючись за годинниковою стрілкою. У червні 2007 року він повернувся в ''Качину затоку'', тобто у вихідну точку прибуття. У вересні 2007 року ровер увійшов у кратер, щоб почати його детальне вивчення. У серпні 2008 року ''Оппортьюніті'' залишив кратер Вікторія, попрямувавши у бік [[Індевор (кратер) | кратера Індевор]], досяг якого 9 серпня 2011 року.<ref name="NASA - NASA Mars Rover Arrives at New Site on Martian Surface">{{cite web|url=http://www.nasa.gov/mission_pages/mer/news/mer20110810.html|title=NASA - NASA Mars Rover Arrives at New Site on Martian Surface|publisher=Nasa.gov|date=|accessdate=2012-07-15|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BVeWwFfO|archivedate=2012-10-18}}</ref> Досягнувши своєї мети, марсохід вирушив до мису Кейп-Йорк, який лежить на західній кромці кратера. Тут орбітальний апарат [[Mars Reconnaissance Orbiter]] виявив наявність філлосілікатів, після чого ''Оппортьюніті'' почав вивчення порід своїми інструментами, щоб підтвердити ці спостереження з поверхні. Вивчення мису завершилося до настання літа. В травні 2013 року ровер відправили в південному напрямку, в бік пагорба «точка Соландер». В серпні 2013 року ''Оппортьюніті'' прибув до підніжжя пагорба, почавши «сходження» на нього.
 
Загальна кількість пройденого шляху на 26 лютого 2014 (3585 сол) становить 38,740.00 метрів (24,07 миль)<ref name=UGSG9>[http://marsrover.nasa.gov/mission/status_opportunityAll.html#sol3585 Crushing Rocks With Wheels]{{ref-en}}</ref>. [[Сонячна батарея | Сонячні батареї]] виробляють 464 Вт*час/сол, при прозорості атмосфери 0,498 і коефіцієнті пилу 0,691 одиниць.
 
== Події ==
{{main|Хронологія подій марсохода «Оппортьюніті»}}
 
== Технічні неполадки ==
Довге перебування на [[Марс (планета)|МарсМарсі]]і не минуло безслідно для ''Оппортьюніті'', місія якого спочатку планувалася на 90 днів. За 10 років роботи з'являвся цілий ряд технічних несправностей:
 
* Проблеми з маніпулятором;
* У 2007 році у ''Оппортьюніті'' виникли несправності в роботі правого переднього колеса (стрибки напруги) - схожа на несправність, яка вивела з ладу праве переднє колесо [[Марсохід «Спіріт»|Спіріта]]. Інженери дали перепочити колесу, коли ровер довгий час вивчав гірське оголення. В грудні 2013 року ці неполадки знову повторилися. Команда вживає активних заходів заради усуненню цієї несправності;
* Інфрачервоний теплової емісійний спектрометр MiniTES відімкнений з 2007 року, коли його дзеркало забила пилова буря, в зв'язку з чим він не може приймати зображення. Для подальшої експлуатації приладу необхідний сильний потік вітру, який очистить зовнішню поверхню дзеркала від пилу;
* Мініатюрний мессбауерівський спектрометр, який дозволяє визначати сполуки заліза в породах, нині відключений. Застосовуваний в ньому [[Кобальт|Кобальт-57]] має період напіврозпаду 271,8 днів, тому за 9 років роботи він практично вичерпав свій ресурс. Під час зимівлі 2011 ''Оппортьюніті'' ще намагався якось його застосувати, в результаті довелося витратити кілька тижнів щоб отримати результати одного зразка;
* Через кілька років перебування на [[Марс (планета)|Марсі]] в ''Оппортьюніті'' виникли проблеми з його буром(RAT), за допомогою якого він робить невеликі поглиблення в породі. Тестування показало, що датчики наведення бура на породу працюють некоректно, але інженери, перепрограмувавши програмне забезпечення, вирішили дану проблему;
* Вийшов з ладу один обігрівач.
* 22 квітня 2013 ''Оппортьюніті'' самовільно перемикнувся в стан, який можна охарактеризувати як «режим очікування».<ref name=UGSG10>[http://marsrover.nasa.gov/newsroom/pressreleases/20130429a.html Opportunity in Standby as Commanding Moratorium Ends]</ref> Оператори на [[Земля|Землі]] дізналися про це 27 квітня 2013 року. Первинне тестування дозволило встановити, що ''Оппортьюніті'' відчув щось недобре в своїх системах 22 квітня, під час вимірювання прозорості атмосфери [[Марс (планета)|Марса]] і перемикнувся в режим очікування. Інженери підозрюють, що марсохід вирішив перезавантажити свій бортовий комп'ютер у той час, коли його камери робили знімки [[Сонце|Сонця]]. 1 травня 2013, по команді з [[Земля|Землі]], ''Оппортьюніті'' успішно вийшов з «режиму очікування» і відновив свою наукову діяльність.
Рядок 239:
== Наукові результати ==
{{Main|Наукові результати місії Mars Exploration Rover}}
''Оппортьюніті'' надав переконливі докази на підтримку головної мети його наукової місії: пошук і дослідження каменів і ґрунтів, які можуть містити дані про минуле дії [[вода|води]] на [[Марс (планета)|МарсМарсі]]і. На додаток до перевірки «водної гіпотези», ''Оппортьюніті'' зробив різні [[астрономія|астрономічні спостереження]], а також з його допомогою були уточнені параметри [[Атмосфера планети|атмосфери]] [[Марс (планета)|Марса]].
 
7 червня 2013 на спеціальній конференції, присвяченій десятій річниці запуску ''Оппортьюніті'', керівник наукової програми марсоходу ''Оппортьюніті'' Стів Сквайрс заявив, що в давні часи на Марсі була вода, придатна для живих організмів. Відкриття було зроблено при вивченні каменю, названого «Есперанс-6» (Esperance 6). Результати чітко свідчать про те, що кілька мільярдів років тому цей камінь знаходився в потоці води. Причому ця вода була прісною і придатною для існування в ній живих організмів. Всі попередні свідчення існування води на Марсі зводилися до того, що на планеті існувала рідина, що більш нагадує сірчану кислоту. ''Оппортьюніті'' ж знайшов саме прісну воду<ref>{{cite web|url=http://www.gazeta.ru/science/2013/06/08_a_5373329.shtml|title=Питьевой Марс|date=2013-06-08|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HGsqXyHF|archivedate=2013-06-10}}</ref>.
 
== Нагороди ==
За неоціненний вклад ''Оппортьюніті'' у вивчення [[Марс (планета)|МарсМарсу]]у, в його честь був названий астероїд 39382. Назву запропонувала [[Інгрід ван Хаутен-Груневельд]], яка разом з [[Корнеліс Йоханнес ван Хаутен|Корнелісою Йоханнес ван Хаутен]] і [[Том Герельс|Томом Герельсом]] виявили цей астероїд [[24 вересня]] [[1960]].
 
Посадкову платформу ''Оппортьюніті'' назвали «Меморіальна Станція Челленджера».<ref name="ChallengerMemorial">{{cite web|url=http://marsrovers.nasa.gov/newsroom/pressreleases/20040128a.html|title=Space Shuttle Challenger Crew Memorialized on Mars|accessdate=July 24, 2008|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BVjPthnV|archivedate=2012-10-18}}</ref>
Рядок 250:
== Див. також ==
{{Div col|cols=3}}
* [[Космічна біологія]]
* [[Автономний робот]]
* [[Клімат Марса]]
* [[ЕкзоМарс]]
* [[Місії на Марс]]
* [[Гологія Марса]]
* [[InSight]]
* [[Життя на Марсі]]
* [[Список штучних об'єктів на Марсі]]
* [[Mars Exploration Rover]]
* [[Марс-експрес]]
* [[Марс Одіссей]]
* [[Mars Pathfinder]]
* [[Mars Reconnaissance Orbiter]]
* [[Місія Mars 2020 rover]]
* [[Марсіанська наукова лабораторія]]
* [[Марсохід «Оппортьюніті»]]
* [[Дослідження космосу]]
* [[Програма «Вікінг»]]
* [[Хронологія подій Марсіанської наукової лабораторії]]
* [[Марсохід «Спіріт»]]
{{Div col end}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Оппортьюніті