Прилюк Дмитро Михайлович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
доповнення, вікіфікація
Рядок 26:
}}
 
'''ДмитроДмитро́ МихайловичМиха́йлович ПрилюкПрилю́к''' (*[[8 листопада]] [[1918]], [[Божиківці]] — †[[22 вересня]] [[1987]]) — український публіцист, [[письменник]], [[педагог]], член [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників СРСР]], один з фундаторів українського журналістикознавства, доктор філологічних наук, [[професор]] [[Київський державний університет|Київського державного університету]], декан факультету журналістики.
 
== Біографія ==
Рядок 35:
Брав участь у [[німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]]. [[Молодший лейтенант]] Прилюк воював на [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західному]] та [[Калінінський фронт|Калінінському]] фронтах, як замполіт роти. Після навчання у військовому училищі знову на фронтах війни. Нагороджений [[орден Вітчизняної війни|орденом Вітчизняної війни]] 1 ступеня, [[медаль|медалями]].
 
По закінченні війни приступив до журналістської праці. З жовтня [[1945]] року працював на Полтавщині, в редакції обласної газети «Зоря Полтавщини» кореспондентом, завідувачем відділомвідділу, заступником редактора. Упродовж досить нетривалого періоду Д. М. Прилюк зріс від кореспондента обласної газети до керівника республіканського друкованого органу. У квітні 1958 року його діяльність відзначена [[орден Трудового Червоного Прапора|орденом Трудового Червоного Прапора]] та Малою Золотою медаллю Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
 
У [[1958]] році перейшов на викладацьку роботу ув [[Київський університет|Київський державний університет імені Т.  Шевченка]], де на факультеті журналістики працював майже 30 років. З них біляприблизно половиниполовину був деканом.
 
За цикл нарисів, надрукованих у газеті «[[Сільські вісті]]», у [[1976]] році був удостоєний Республіканської премії імені Я.  Галана.
[[Файл:Могила Дмитра Прилюка.JPG|міні|200пкс|Могила Дмитра Прилюка]]
Помер [[22 вересня]] [[1987]] року. Похований в [[Київ|Києві]] на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]]. Автори [[надгробок|надгробка]] — скульптор С. С. Андрійченко і архітектор Н. М. Шило.
Рядок 73:
У місті [[Деражня|Деражні]] і селі [[Божиківці|Божиківцях]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]] його ім'ям названі вулиці. У Божиковецькій сільській бібліотеці відкрито музей, де щороку, [[8 листопада]], проводяться Прилюківські читання.
 
ВУ [[1991]] році в [[Київ|Києві]], на будинку, пощо на [[Вулиця Марії Заньковецької (Київ)|вулиці Марії Заньковецької]], 7, де з [[1976]] по [[1987]] рік жив і працював письменник, встановлено [[бронза|бронзову]] [[меморіальна дошка|меморіальну дошку]] ([[горельєф]], [[скульптор]] [[Андрійченко Семен Семенович|С.&nbsp;С.&nbsp;Андрійченко]], [[архітектор]] К.&nbsp;Н.&nbsp;Сидоров)<ref>[http://www.interesniy.kiev.ua/maps/catalog.php?p=1502 Захоплюючий Київ]{{ref-ru}}</ref>.
 
У серії «Золоті імена української журналістики» [[Національна спілка журналістів України]] видала збірник публіцистики «Уроки Дмитра Прилюка. Спогади, літературні твори» (Київ, ДП «Експрес-об'ява», 2015), автор-упорядник видання&nbsp;— [[Сорока Михайло Михайлович (журналіст)|Михайло Сорока]].
 
== Примітки ==
Рядок 80 ⟶ 82:
== Література ==
 
* Уроки Дмитра Прилюка. Спогади, літературні твори / авт.-упор. М.&nbsp;М.&nbsp;Сорока.&nbsp;— К. : ДП «Експрес-об'ява», 2015.&nbsp;— 392 с. ISBN 978-966-97450-1-9
* Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.288.
* Віктор Жадько. УНекрополь пам'ятіна Києва:Байковій столичний некрополь письменниківгорі.-&nbsp;— К.,2007 2008.-&nbsp;— С.118,350&nbsp;288.
* Віктор Жадько. УкраїнськийУ пам'яті Києва: столичний некрополь письменників.-&nbsp;— К.,2005 2007.-&nbsp;— С.270&nbsp;118,350.
* Віктор Жадько. Український некрополь.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С.&nbsp;270.
 
[[Категорія:Уродженці Деражнянського району]]